Чим яскравіше пригріває сонечко, тим більше чекаєш на прихід весни. Вже хочеться вдихнути на повні груди свіжого березневого повітря, підставити обличчя до сонячних промінців. А ще чекаєш появи перших провісників весни – вербових котиків, ніжних крокусів та підсніжників… «Весна іде, красу несе…» Синички все дзвінкіше виспівують свою пісеньку, радіючи теплим сонячним промінцям. А коти - то коти, все частіше чути їхні березневі концерти.
У дохристиянські часи наші предки саме в березні відзначали Новий рік. Зараз дивно звучить згадка про «ластівочку та зозуленьку» у щедрівках. А раніше це було логічно. Новий рік святкували в час весняного рівнодення - 21 березня, за деякими твердженнями новолітування припадало на появу нового Місяця, наближено до весняного рівнодення. З прийняттям християнства святкування було перенесено на 1 березня.
Березень – найочікуваніший місяць селянина. Дбайливі господарі готують реманент до виходу в поле. А господині перебирають і перевіряють посівний матеріал. В деяких найвправніших городників вже зеленіють перші паростки зелені та розсади в тепличках та на підвіконні.
У народному лексиконі існували регіональні назви місяця – „капельник”, „зимобор”, „протальник”. У галицьких і закарпатських говірках вживали назви – „марець”, „март”, „березіль” або «березоль» (символізує давній промисел – заготівлю березової золи та кори). У давні часи у цей період закінчували звільнення площі під землеробство, вирубуючи березові гаї. Деревину спалювали: попіл ішов для виготовлення скла (промисел називався гутництво). Із березової кори виготовляли цінну лікувальну і технічну сировину – дьоготь. У березні заготовляли традиційний напій – березовий сік. Його зберігали у діжці, заправляли сушеними грушами або смаженим ячменем і тримали в прохолодному місці. Смакували протягом 3-4 місяців. Такий березовий квас гарно тамував спрагу.
Березень – особливий місяць. Він і усміхнеться, і заплаче, і ошкіриться крутим норовом.
На березень припадає багато народних та церковних свят. Предки підмічаючи зміни в природі передбачали і погоду, і майбутній урожай. Ось як описує свята і народні прикмети дослідник давніх звичаїв, обрядів народознавець Василь Скуратівський.
1 березня – Євдокії, Явдохи-плющихи - це перший день весни
Після зміни більшовиками календаря, у січні 1918 року дата була перенесена на 14 березня. З 1 вересня 2023 року Православна церква України перейшла на новоюліанський календар і відбулися зміни в святкування церковних свят на 13 днів раніше. У цей день люди спостерігали за погодою, щоб спрогнозувати весну і літо. Вважали: "Якщо сонячно, то буде врожай на огірки".
9 березня – Сорок святих, або Сорок мучеників
З цього дня має розпочатися справжня весна. Жінки випікали обрядове печиво у вигляді птахів. Діти з ним бігали вулицями і закликали птахів із вирію. Вважали, якщо день теплий, то утримається погожа днина, а коли холодно – бути сорока морозам.
17 березня – Теплого Олекси, Преподобного Олексія сина Божого
Пасічники виставляли бджоли для обльоту - «На Теплого Олекси діставай вулики». У багатьох регіонах витягували з погребів картоплю на прогрів.
25 березня - Благовіщення Пресвятої Богородиці
У народі казали, що в цей день дівка косу не чеше, а птаха гнізда не в’є. Хоча за народними звичаями в багатьох українських селах у це день проводились своєрідні збори. На них вирішували, хто і коли оратиме ниву вдовам та сиротам – називали «вдовиний плуг». Вважалось, що першу весняну оранку слід починити у родинах, де немає господарів. Виконували цю роботу колективно і безоплатно.
Православні віряни намагаються «тримати піст» - не споживають їжі тваринного походження (обмеження не стосуються дітей, стареньких, хворих, вагітних, годуючи матерів, тих, хто важко працює і подорожує, військових). Та священики переконують, що піст – то не лише дієта – обмеження в їжі. Перш за все – це час душевного спокою,щирої молитви, покаяння ...
Хочеться провести деякі паралелі стосовно наших сусідів – росіян, які нині чинять страшні злодіяння і в свято, і в будень, і в піст, та ще й при підтримці своїх священиків.
Цього року у суботу 15, 22, 29 березня в церквах проводиться особлива служба - поминання померлих - батьківська субота.
P. S. Так пригадався довоєнний час чекання приходу березневої пори, весняних свят і турбот… Хочеться, щоб скоріше прийшла мирна весна. Весна Нашої Перемоги.
За матеріалами Золотоніського краєзнавчого музею ім. М. Ф. Пономаренка
підготувала Віта Ямборська
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
