Марія Горбунова – волонтерка з 10-річним стажем. Їхня сім’я проживала у Ротмистрівці на Смілянщині, хоча родом з Тернопільщини. Разом зі своїм чоловіком священником у 2014 році вони організували благодійну допомогу для військових. Пекли пиріжки, готували голубці, вареники, котлети і передавали в зону, де йшла антитерористична операція.
За 4 місяці до початку повномасштабної війни Горбунові переїхали на Золотоніщину, мешкають у Гельмязові. Таким було рішення єпархії. У 2022 році «перекваліфікувалася» на допомогу медичного напрямку. Це було їй ближче, бо має медичну освіту.
-
- Відкривали шпиталі, і ми почали опікуватися 4 лікарнями: у Дружківці, Барвінковому, Краматорську і Покровську, - пригадує жінка. – На нас виходили головні лікарі медичних закладів з проханням забезпечити матрацами, подушками, яких катастрофічно не вистачало для поранених. Просили пральні машини.
Збирала все і сама особисто відвозила у шпиталі. Після кожної поїздки – допис звіт-враження від побаченого.
-
- Один хлопчина поранений побачив мене і попросив холодцю, - ділиться розчулено. – Каже: «Привезіть, так хочеться!» Зварила й відвезла. Нагодували не тільки його.
Вона докладно описувала й про те, як якось під час поїздки волонтерам довелося вивантажувати поранених, бо не вистачало медперсоналу, як їй прийшлося надавати допомогу солдатикам…
Правою рукою Марії був Валерій Пустовіт. А взагалі від участі не відмовлявся ніхто. Варто було волонтерці кинути клич у соцмережах, як відгукувалися люди не тільки з Гельмязова, а й довколишніх сіл - Домантове, селища Драбів. Зносили і звозили все добро у церкву, де служив її чоловік, отець Степан.
-
- Прийду з роботи (Марія працює медсестрою у місцевій школі), а в мене вже церква забита, коридор і всі східці до воріт заставлені, - розповідає. – Допомогу звозили, а я навіть не знаю хто.
Так тривало до тих пір, доки військові, мобілізовані з Гельмязова не звернулися з проханням придбати тепловізор. Це був її перший фінансовий збір. За три дні Марія назбирала не на один, а на два тепловізори! Благодійник із-за кордону, ім’я якого не знає й донині, надіслав 2 тисячі доларів. Так вдалося за мінімальний термін акумулювати 79 тисяч гривень! А потім пішло: генератори, мавіки, тепловізори…
-
- Матушка, нам потрібні скоби! – зателефонували військові.
-
- Що це таке? – запитала відразу, бо зовсім на тому не розумілася.
Хлопці скинули на вайбер малюнок. Пані Марія переслала його Пустовіту.
-
- Валерій, оце такі залізячки треба нашим хлопцям! Вони просять.
-
- Та зробимо, матушка!- заспокоїв чоловік.
.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
