Юні футболісти Золотоніської дитячо-спортивної школи цьогоріч беруть участь у Чемпіонаті Черкаської області серед дитячо-юнацьких команд «Жайвір-Ліга» сезону 2024-2025 років. У складі маленьких футболістів, яким всього 9-10 років, на воротах стоїть тендітне дівча. Погодьтеся, для Золотоноші дівчинка-футболістка – рідкість. Тому вирішили ближче познайомитися з юною воротаркою.
Аня Овсякова – вихованка дитячого будинку сімейного типу Олега та Наталії Горяченків. У футболі дівчинка вже 2 роки. Свої перші кроки майбутня футболістка робила у Футбольній Християнській Академії Sport Kids Zolo, де маленьких любителів футболу тренує її тато Олег.
- Це було її власне бажання – спробувати себе у футболі. У групі вже було дві дівчинки, тож Аня теж вирішила тренуватися, - розповідає голова великого сімейства. – Я не заперечував. Уже з перших тренувань помітив, що донька має задатки: у неї все вдається не гірше за хлопців. У неї – блискавична реакція. Тому стояти на воротах – її амплуа.
Вибір футболу – це мабуть закономірність. Бо у Горяченків цим видом спорту займаються усі. Виняток – мама Наташа, яка готує для всіх смачні страви.
Хоча я й прийшла заздалегідь, за 40 хвилин до початку матчу зі збірною ДЮСШ-Чорнобай, та Аня вже тренувалася. Вона стояла на воротах, а старший брат Сергій їй набивав один за одним м’ячі. Дівчинка з легкістю їх брала, або відбивала, якщо куля летіла в «дев’ятку”. Їй не складало ніяких труднощів упіймати м’яч, що летів у нижній кут або хотів закрутитися у сітку по центру. Результат був десь 95-відсотковий, бо таки закручені подачі таки досягали кілька разів цілі.
- Аня – невгамовний «живчик». Її миттєва реакція – вроджена, а ми намагаємося її ще більше розвинути. І плануємо заняття так, щоб з кожного разу вона додавала, росла, - з гордістю ділиться Олег. - Їй це дуже подобається, «заходить». І ось вона досягла такого рівня, що грає в основному складі, її запрошують в інші команди.
Заняття футболом на навчання не впливає. Навпаки, - організовує. Вона дуже добре навчається. Учителі гімназії задоволені її ставленням до навчання, успіхам. Аня дуже багато читає. В її активі – сотні прочитаних книг. Полюбляє плести бісером, в’язати – усе, що притаманне дівчаткам.
Участь у Чемпіонаті Черкащини бере вперше. Попередня гра була на виїзді, команда Золотоніської спортшколи зустрічалася з черкаським клубом «ЛНЗ», де зазнала поразки. Горяченки не мали змоги підтримати доньку під час гри. Але і золотоніський тренер Сергій Труба, і його черкаські колеги були вражені умінням Ані-воротарки, попри пропущені голи. «Де ви її взяли? Це ж самородок!» - казали черкасці. Проте 11-річна дівчинка ще плаче, коли м’яч у її сітці.
Кожен маленький футболіст прагне грати в нападі. Для кожного престижно забити гол.
– Він може зіграти першу скрипку у грі і вирішити долю матчу. Ілля це вже відчув на власній шкурі: футбольний поєдинок завершився з рахунком 2:2, суддя призначив серію пенальті. Малий «витяг» штрафний один на один, і його команда святкувала перемогу.
Нарешті тренування закінчилося. Кілька секунд намагаюся поспілкуватися з юною воротаркою.
- Аня, у тебе є футбольні кумири?
- Так. Це мій тато!- ні на мить не задумується. І вже за нею і слід прохолонув, бо йде шикування команд.
Відривати зосереджену під час гри футболістку я не посміла. Вона металася від штанги до штанги, залежно від флангу, на якому йшла боротьба. А ще безстрашно кидалася у хлоп’ячу гущу нападників-захисників, щоб узяти м’яч. Гра 2 жовтня із чорнобаївцями закінчилася перемогою золотонісців – 2:1, у другому таймі воротарка таки пропустила гол.
Буде Аня професійною футболісткою чи арбітром - сподіваюся ми ще почуємо. Принаймні, нині ім’я воротарки Овсякової вже знане у футбольних колах організаторів Черкаської першості.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
