26 липня 2024 року у французькому Парижі стартували ХХХIII Олімпійські ігри. Україну на літній Олімпіаді представляють 140 атлетів, які виступають у 23 видах спорту.
Стрілець Сергій Куліш завоював срібну медаль у змаганнях зі стрільби з пневматичної гвинтівки. Він — уродженець Черкас. У 2022 році він переміг на чемпіонаті світу з кульової стрільби у Каїрі. Нинішня срібна медаль Куліша — не перша. Так, у 2016 році українець завоював друге місце на своїй дебютній Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро. Куліш взяв участь у третій Олімпіаді поспіль. На усіх Іграх він виходив до фіналів.
Нинішня срібна медаль Куліша — не перша. Так, у 2016 році українець завоював друге місце на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро.
Черкасець Ілля Ковтун приніс Україні ще одне олімпійське «срібло». Гімнаст здобув перемогу у фіналі Олімпіади-2024 на паралельних брусах.
Український гімнаст Ілля Ковтун завоював срібну медаль у фіналі змагань на паралельних брусах на Олімпіаді-2024.
Для Іллі Ковтуна це був третій особистий фінал на Олімпіаді-2024. Він двічі фінішував четвертим: і у багатоборстві, і у вільних вправах. Це перша нагорода для України у спортивній гімнастиці та дебютна для 20-річного гімнаста. Для України на Олімпійських іграх у спортивній гімнастиці загалом це 13-та медаль та перша за вісім останніх років.
Під час першої в історії Олімпіади 1896 року всі газети приділяли велику увагу українському спортсмену Миколі Ріттеру, передбачаючи, що він здобуде золоті медалі.
Ріттер дійсно покинув казначейську посаду в Києві, коли брав участь в Олімпіаді. Він народився в Золотоноші сучасної Черкаської області у дворянській родині. Та поступово рухався сходинками типової тогочасної аристократичної кар'єри, поки не почув про відродження Олімпіади. Ця новина дуже сильно запала в душу нашому герою. Він вирішив, що це головна подія всього його життя. Маючи певні заощадження відправився в Італію на тренування з фехтування. Апеннінська країна тоді була центром для майстрів рапіри. Під час Олімпіади грецькі газети будуть пророкувати Ріттеру впевнену перемогу в цьому виді спорту. Ще український спортсмен заявився на змагання зі стрільби з карабіна по мішені та боротьбі.
Всі кваліфікаційні етапи змагань українець впевнено виграв. Конкуренція не йде в ніяке порівняння з сучасними Іграми. П'ять учасників в стрільбі, п'ятнадцять в фехтуванні, бо все-таки більш-менш популярний серед багатої аристократії вид спорту, а в боротьбі було потрібно виграти дві сутички. Майже всі спортсмени були універсалами, які перетинались один з одним в різних видах спорту, як, наприклад майбутній чемпіон в боротьбі німець Карл Шуман, який виграв ще й три золоті медалі в спортивній гімнастиці. Але наш точно був фаворитом перед всіма фіналами. На них так і не вийшов. Скаржився на погані умови проведення Олімпіади та втрату щасливого медальйону
Він так жалкував про цю ситуацію, що потім обурливо напише, що краще б Ріттер ніколи не реєструвався на Олімпіаду, бо своїм демаршем він акцентував на тому, що від делегації Бутовського ніхто не взяв участь в Олімпійських іграх.
Спортсмен-втікач потім виправдовувався, що не зміг взяти участь в Олімпіаді, бо загубив щасливий медальйон. Цей символічний оберіг йому подарувала його матуся в Золотоноші і його втрата так надломила Ріттера, що він вирішив не виходити на старти. Гадав, що без нього не виграє. Саме цю позицію публічну оголошуватиме Микола, коли прибуде до Києва. На додачу Ріттер скаржився на жахливу організацію Олімпіади, що начебто він не розібрався в карті проведення змагань. Згадував, що арени між собою були розташовані на великій відстані. Писав в газеті, що час початку стартів йому абсолютно не підходив. Згадував, що греки не потурбувались про побут спортсменів, тому за все доводилось платити самостійно.
Але близькі друзі Ріттера принесли до нашого часу більш епічну легенду про пригоди українського спортсмена на Олімпіаді. У своїх розмовах з ними, він говорив, що під час подорожі до Афін страждав на морську хворобу і нестандартно її лікував. Досвідчені моряки порекомендували йому пити сухе червоне вино. І цей чудо-напій насправді зняв всі симптоми. Але проблема була в тому, що до цього Микола ніколи не вживав алкоголь та був прихильником здорового способу життя.
Після Олімпіади, він став активним пропагандистом олімпійського руху. Українець проводив лекції, писав статті до газет, де агітував за заняття спортом. Він звернувся до міністра народної просвіти Російської імперії з пропозицією про створення Олімпійського комітету, але його прогресистські ідеї відкинули.
Особисто П'єр де Кубертен запросив українця на II Олімпійський конгрес у Гаврі в 1897 році. Українець висунув на той момент революційну ідею про допуск спортсменів-професіоналів та відповідно професійних тренерів до Олімпіади, але його ідею відкинули, щоб повернутись до неї значно пізніше. Ріттер був людиною, яка жила олімпійським рухом та заслуговує на те, щоб стати висвітленою частиною української спортивної історії.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
