Про пристрасть Олени та Сергія Гордєєвих до велоспорту ми знали ще з часів проведення міських велопробігів. Тоді, якось незвично виглядав чоловік з 2-річним малям у велокріслі. Хоча організатори відзначили дитя, як наймолодшого учасника велопробігу. Як з’ясувалося, це стиль життя цієї родини. Своє захоплення вони перетворили на можливість для спільного активного відпочинку. Ми поспілкувалася з Оленою Гордєєвою та її родиною, яка вже понад 15 років займається велоподорожами.
-
- Наші веломандрівки почалися у 2006 році. Я немісцева. Народилася і виросла на Кіровоградщині. Там і навчалася та звідти стартувала моя трудова діяльність. Коли ми оселилися у новому місті, я нікого не знала, ще була не працевлаштована, тому не мала колег. Саме тоді мій чоловік Сергій вирішив познайомити мене з новим краєм за допомогою велосипедів. Тепер я розумію, що це була геніальна ідея.
Зазвичай маршрути визначає чоловік
-
- У неділю, 23 червня, він запросив мене на побачення, і я навіть не знала куди. Для нас головне — хороші дороги. Попередній маршрут пролягав по піщаному шляху, що не дуже сподобалося, тому я наполягала на гарній дорозі для задоволення від подорожі, — розповідає Олена. – Це був найдовший наш маршрут – 110 кілометрів – Нова Дмитрівка, Домантове, Дмитрівка, Нова Гребля, Шабельники, Гладківщина, Бубнівська Слобідка, Ліпляве, Канів, Золотоноша. «Побачення» тривало 9 годин!
Коли народилися діти, подружжя вирішило продовжувати свої велоподорожі разом з ними.
-
- У нас троє дітей. Як тільки вони підросли і могли подорожувати, ми почали їх долучати до наших мандрівок. Починали з віку 10, 8 та 3 років. Кожного року ми подорожуємо, за винятком 2022 року, — ділиться жінка.
Найбільш пам’ятною для Олени стала недавня поїздка, де маршрут розтягнувся на 110 кілометрів.
-
- Ми були без дітей і могли собі дозволити все. Це була неділя, і ми вирушили в подорож без особливих планів. Зрозуміла, що треба брати з собою сонцезахисний крем і комфортне сідло, — ділиться досвідом вело туристка.
За словами Олени, велосипед став для родини найкращим другом.
-
- З 2022 року, коли зник бензин, чоловік став їздити на роботу велосипедом, а діти — до школи. Машиною користуємося лише в дощ або коли їдемо далеко, — зазначає вона. Велосипеди родини витримують довгі подорожі, хоча були випадки, коли пробивали колеса і доводилося йти пішки.
Поїздки сім’ї завжди спонтанні і залежать від настрою та часу.
-
- Головне — швидко зібратися, взяти воду, бутерброди для дітей, головні убори і накачані колеса, — пояснює Олена. Сім'я також активно бере участь у всіх міських велопробігах, за винятком тих років, коли їх не було в місті.
Велоподорожі стали для родини справжнім сімейним захопленням.Олена та Сергій власним прикладом пропагують активний відпочинок, який не тільки джерело радості та єднання, а безмежна жага до пізнання рідного краю.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
