16 травня Україна, та й увесь світ, одягнеться у вишиванки, щоб вшанувати красу та самобутність нашого народу. Цього дня кожен з нас несе у своєму серці не лише гордість за спадщину, але й глибоку тугу за тими, хто віддав життя за її збереження.
Історія Ганни Олександрівни Валової з Деньгів, бабусі полеглого захисника України Сергія Валового, тісно переплетена з нитками вишивки. Її руки, що колись виводили на рушниках візерунки щастя та обереги, тепер з трепетною ніжністю бережуть у серці образ онука, чиє життя забрала війна, залишивши глибокий біль та вічну тугу.
Вчилась вона усьому змалечку, вже й не пригадує, як саме. Бо мама її вміла шити гладдю, от і маленька Ганнуся вишивала за будь-якої вільної хвилинки. Коли ходила на роботу, то сідала вишивати пізно ввечері.
Ганна Олександрівна, якій у серпні 2024-го виповниться 80 років, з радістю демонструє свої витвори вишитого мистецтва. Її натруджені руки, змучені часом, створили безліч вишитих рушників, сорочок, вишиванок. А кімната – це справжня скарбниця української культури, де кожна нитка пронизана теплом і любов'ю. Це не просто візерунки, а цілі історії – про кохання, щастя, віру та незламність українського духу. Кожна вишивка, кожен рушник, що вийшов з-під її рук, – це не просто витвір мистецтва, це втілення щирої любові, оберегу та молитви за своїх рідних. Найголовніше, що бабуся Ганна передала всі свої сорочки онукам та невісткам. А Серьожці, так з любов'ю називали хлопця бабуся та близькі, вона вишила рушник, коли він закінчував школу.
На жаль, роки беруть своє. Зір Ганни Олександрівни вже не такий гострий, як колись, але її руки, ведені мудрістю та любов'ю. Її вишивка, хоч і не така рівна, як колись, все ж зберігає в собі тепло та глибину почуттів.
Сьогодні, коли ми одягаємо вишиванки, згадаймо тих, хто віддав своє життя за те, щоб ми могли вільно носити цей прадавній символ нашої ідентичності.
Нехай пам'ять про Героїв, таких як Сергій Валовий, буде вічною, а їхній подвиг надихає нас на нові звершення. І нехай нитки, виведені на полотні з любов'ю та молитвою, стануть оберегом для всіх нас, єднаючи покоління та зберігаючи нашу багату культурну спадщину.
Автор - Лілія Титаренко
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
