На плацу перед будівлею шикування. Близько п’ятдесяти дівчат і хлопців у пікселі розділилися на чотири підрозділи. За кілька хвилин вони крокуватимуть на околицю, там їх чекають практичні навчання з військової підготовки.
-
- Хто має турнікет – руку догори, - суворий командний голос прорізає тишу. Піднявся ліс рук з джгутами, проте подекуди видніються прогалини. – Хто не взяв, дівчата 20 присідань, хлопці - віджимання від підлоги!
Це п’ятий вишкіл громадської організації «Бойові мурахи».
-
- Мати з собою турнікет – основа основ, - пояснює організатор заходу Михайло Купчин на псевдо «Мураха». Він - колишній військовий легендарного батальйону «Да Вінчі». - У нас є китайські джгути для тренування. На початку заходу ми видали їх всім учасникам із зобов’язанням носити постійно з собою. Під час будь-якого тренування може пролунати команда: «Права рука!» чи «Ліва нога!» – вони мусять впасти й швидко накласти собі турнікет.
Територія для тренувань розділена на сектори: мінно-вибухова справа, вогнева підготовка, далі – страйкбол. Пів сотні юних, зосереджених облич всотують кожне слово свого командира.
-
- Тут вчимося ставити міни, виявляти розтяжки й маскувати гранати, - розповідає «Мураха». Він старанно ховає на гілці штучну гранату, показуючи, як ворог маскує вибухівку. Розповідає тонкощі маскування і виявлення небезпеки. Кільком найактивнішим висипає бруски – макети з торбини й роздає. Наказує встановити «вибухівку» на рівнинній місцевості й замаскувати. - Ми намагаємось максимально дати відчути і спробувати, як і що робити. Розтяжку «кішкою» протралити, подивитись як вона встановлена. Маємо справжні вихолощені масо- габаритні макети мін, ми їх ставимо по-справжньому у посадці, щоб діти подивилися, який вони мають вигляд і чи їх реально знайти.
Трохи далі його колега, «Пасічник», разом зі школярами укріплює «снайперську позицію». У маленькому віконечку, з-під землі, видно дуло снайперської гвинтівки. Спочатку над копанкою встановлюють камуфляжний плащ, зверху суха трава й гілки – все під колір місцевості. Дітям роздали біноклі й тепловізор. Вони випробовують оптичні прилади зблизька й на відстані. Хтось забіг у поле й визначає, що з такої відстані найбільше кидається в очі, інші на місці перевіряють дію тепловізора.
За кілометр від «снайперів» у кількасотметровій траншеї вправляються «штурмовики». Там командує «Чека». Завдання: виявити й знешкодити ворога. Паралельні групи заходять з двох протилежних боків викопаного лабіринту. У кожній групі командир – справжній військовий, який побував на нулі та має воєнний досвід. Діти озброєні страйкбольними гвинтівками й навчальними гранатами. У кожної команди своя стратегія.
Трохимович брав участь в АТО і був твердо переконаний у важливості й необхідності навчати азам воєнної справи молодь. На превеликий жаль, обожнюваний всіма тренер героїчно загинув у 2023 році під Вугледаром. Його справу продовжують побратими.
-
- Почалося все з того, що діти, які займалися боксом у Олександра Трохимовича, на літніх канікулах були зайняті вишколом. Школярі, віком 10-16 років приїжджали у Ярки. На зборах вчили азам тактики, мінній справі, тонкощам засади та контрзасадних дій, був страйкбол. Приїжджали діти з Черкас, Кропивницького, Чорнобаю, Піщаного й Золотоноші, - детально розповідає голова ГО «Бойові мурахи», побратим Трохимовича, тренер з боксу, нині військовий батальйону «Да Вінчі» Ігор Куданов. – На перших зборах навіть накриття не було, жили у наметах. Потім привезли вагончик, зробили там спальні місця: перекрили, обшили за власний рахунок. Згодом купили там будинок, дітей стало ще більше. Крайнє літо, перед повномасштабним вторгненням, ми робили декілька заїздів, на кожному було до двох десятків дітей. Наразі стаціонарного місця для вишколу немає, локацію для зборів щоразу змінюють.
Наприкінці березня до чорнобаївської громади приїхало 50 дітей: групи з Черкас, Чигирина, Чорнобаю, Канівців та Красенівки, віком від 12 до 18 років. Три дні освоювали ази зброєзнавства, маскування і спостереження, ведення радіообміну, знайомилися з різними видами мін, освоювали тактику ведення бойових дій в окопі та місті, вивчали основи вогневої підготовки, медичної допомоги та роботи з квадрокоптерами. І обов’язково – історія державотворення, герої минулого і сучасності.
Діти жили в опалювальному приміщенні, спали на карематах у спальних мішках. Щодня - триразове харчування, а ще пиріжки, булочки, печиво та цукерки.
Викладачі – колишні військові-добровольці, які в перші дні повномасштабного вторгнення поповнили лави тероборони, потім разом працювали у батальйоні «Да Вінчі». І звільнилися із лав разом, через поранення.
-
- Я у травні, а «Чека» ще у Бахмут заїхав, «цепонув осколка» (зачепив уламок) і тоді лікувався до жовтня. «Пасічник» - з розвідроти, на ньому- робота з вогневої підготовки, маскування, робота з тепловізорами, спостереження. Ми – все інше: тактика, мінно-вибухова справа, радіозв’язок, безпілотники…
Михайло не лише учасник громадської організації. Патріотичне виховання він пропагує своїм вихованцям, ведучи гурток «Бойові мурахи» у Центрі творчості селища Чорнобай. Тому окрім щомісячних вишколів, тричі на тиждень розповідає дітям про базову військову підготовку: тактичну медицину, топографію, разом вивчають матчастину та злагодження у підрозділі.
-
- Матеріально-технічну базу нам забезпечують наша громада та волонтери. Придбали пневматичні гвинтівки, страйкбольні прилади, FPV-дрон та мавік DJI із необхідним обладнанням, є радіозв’язок, макети масо-габаритних автоматів Калашникова (для збирання-розбирання зброї), гранати гумові, компаси для орієнтування, біноклі та інше, - розповідає про таку важливу підтримку від влади «Мураха». - Ми закликаємо дітей до того, щоб вони прагнули придбати обмундирування самі. Щоб у батьків не телефон просили, а «страйкболку». Щоб знайшли спосіб не на чіпси кошти витрачати, а купити собі нормальну форму, наколінники. Щоб коли «наколядували», то за гроші придбали рації. Ми спонукаємо шукати спосіб, знайти і зробити, а не сидіти і плакати.
За словами Михайла, такі зустрічі проводити потрібно не тільки з молоддю, а й з дорослими.
-
- Молодь більше це розуміє і тягнеться, а дорослі чи соромляться чи думають, що діти їм відвоюють Україну… Це необхідно, ворог готується, у нас війна. Поки ми дивимося телемарафони і чекаємо виборів у США, росіяни роблять тотальну мобілізацію. У школах викладають збирання і керування дронами. У них в ПТУ студентів залучають до виробництва зброї, вони мілітаризуються. Збройні сили самі не зможуть цьому протистояти. А весь народ – зможе. Тому чим більше буде навчений народ, чим більше люди знатимуть, вмітимуть, розумітимуть, тим краще й ефективніше ми зможемо протистояти. Війна зараз вимагає високої кваліфікації, професійної підготовленості особового складу, а ще твердого морального духу. Щоб у разі небезпеки люди не панікували, а були готові до того, що їх чекає. Вони матимуть твердий фундамент усередині, і потрапивши у незвичні, важкі для життя умови зорієнтуються і поетапно знатимуть як діяти.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
