27 грудня у селі Крупське відбулася важлива для людських сердець подія – відкриття Меморіальної дошки в пам'ять уродженця села, загиблого воїна - Сергія Синільника.
Рідні, друзі, однокласники, місцеві жителі з квітами в руках прийшли вшанувати Героя, який віддав своє життя за Україну. Саме в цей день йому б мало виповнитися 42 роки. Не судилося… йому назавжди залишиться 41.
Усвідомлюючи це, люди, плакали, бо надто тяжким виявився біль втрати і надто свіжою рана в серцях рідних і всіх, хто знав Сергія а за життя.
Сергій Григорович загинув 24 січня 2023 року у бою з противником біля Вугледару.
Народився Герой 27 грудня 1981 року у селі Крупське, у багатодітній родині Синільників - Григорія Яковича та Ольги Миколаївни.
Завжди був спокійним, слухняним, життєрадісним, добрим, веселим, щирим, мав багато друзів. Тут пройшло його дитинство і юність, навчався у місцевій школі, з Крупського пролягла його дорога у доросле самостійне життя. Закінчив Богодухівську школу ДОСААФ. Потім пішов служити в армію. Після закінчення служби працював водієм у колгоспі ім. Крупської. Згодом вступив до Житомирського училища професійної підготовки працівників поліції. Працював дільничним, конвоїром, начальником конвою в Чоронобаївському відділі поліції…
Був одружений, мав сина Віталія. Згодом переїхав у Чорнобай, де познайомився з Людмилою Анатоліївною, з якою уклав другий шлюб. Разом виховували доньку дружини – Євгенію. Вийшов на пенсію за вислугою років. Останнє місце роботи – Чорнобаївська багатопрофільна лікарня, водій.
У важливий, переломний момент на шляху рідної держави до свободи - Сергій Григорович не залишився осторонь. Був учасником антитерористичної операції. Після повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю, щоб захищати Україну від ворожої навали.
Свій вічний спочинок Сергій Синільник знайшов на Алеї пам’яті центрального кладовища селища Чорнобай, де його поховали з військовими почестями. Низько вклоняємося батькам – Григорію Яковичу та Ользі Миколаївні (нині покійній), які виховали справжнього патріота.
Ми завжди будемо пам’ятати Сергія - сина, чоловіка, брата, батька. Його невичерпний патріотизм, відданість справі, непохитний бойовий дух назавжди залишаться яскравим прикладом для майбутніх поколінь. Таким він був, таким він залишиться навіки.
На урочистому заході почесне право відкрити Меморіальну дошку надали батькові Григорію Яковичу та дружині Сергія - Людмилі Анатоліївні.
Багато скорботних і теплих слів прозвучало на адресу Героя. Він віддав за нас з вами найцінніше, що є в людини – власне життя. Про це ми не повинні ніколи забути. Герої живуть серед нас!
Він завжди буде в нашій пам’яті, в наших серцях і душах.
Присутні, схиливши голови в мовчанні, вшанували світлу пам’ять Сергія та усіх воїнів, загиблих у боротьбі за свободу, територіальну цілісність та єдність України.
Відтепер пам’ятний знак буде постійним спогадом теперішньому і наступним поколінням про справжній патріотизм і героїчний подвиг захисника рідної Батьківщини.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
