У чому сенс? Понад 70 років радянщини повністю знищили меценатство. Якщо взяти знаних Терещенків, Бобринських, Патонів - всюди по Україні будувалися за їхні кошти лікарні, школи. За кордоном, в країнах Європи меценатство – закономірність. Жодна клініка не обходиться без опікунської ради, жодна лікарня не живе з одного джерела фінансування, має їх принаймні два.
Створити опікунську раду у Центрі первинної медико-санітарної допомоги його директора Олександра Прокопчука надихнула історія Івано-Франківської дитячої лікарні, де він разом з однодумцями побував у кінці жовтня. Прикарпатський заклад на початку 2020-их мав 5 мільйонів гривень боргу по зарплаті та 21-е місце у рейтингу медзакладів. Завдяки активності створеної опікунської ради благодійні надходження зросли з 5-и до 40-а (!) мільйонів гривень за півроку. Нині на стіні закладу висить нагорода «Зірка» - краще підприємство року. На протилежній – стенд з фото 15-и найбільших меценатів.
-Ми взяли цей проєкт на озброєння і наразі активно його реалізовуємо у нашому Центрі, - пояснив Прокопчук. – Законодавча база для цього є: ще 23 липня 2014 року вийшов Наказ МОЗ. Опікунська рада – це дорадчий орган. Його завдання – брати участь у розробці стратегії розвитку Центру і допомагати її реалізовувати. Звичайно, зусиллями опікунської ради можна залучати і матеріальні ресурси. Але в умовах реформи на перший план виходить можливість і бажання його учасників поділитися своїм досвідом – в управлінні, у прийнятті бізнес-рішень, у побудові команди, у маркетингу, розвитку сервісу тощо.
Опікунська рада створюється наказом керівника закладу, затверджується її склад -до 15 осіб (не більше). На першому засіданні рада обирає голову і секретаря. На першому установчому зібранні може бути присутній і директор медзакладу у якості модератора. (Директор може бути запрошений на будь-яке засідання, якщо в цьому є потреба).
-Це 15 вмотивованих осіб, які хто чим може і найголовніше, має бажання допомагати нашому Центру, - деталізує. – Не обов’язково фінансово, хоча й цей варіант ми розглядаємо. Це може бути пошук грантів, відстоювання прав медиків у владних структурах тощо.
За словами посадовця, наразі багато ідей помирають у зародку: десь панують законодавчі обмеження, виділення коштів з бюджету – негативний громадський резонанс.
Приклад. У Пальмірській амбулаторії – чудова завідуюча Світлана Махно. Вона своїми силами змогла облаштувати рецепцію в амбулаторії, вона зробила дитячу зону. Наразі Світлана Сергіївна просить придбати для амбулаторії інформаційні стенди. Заклад цього зробити не може, бо є певні обмеження з боку законодавства. Для підприємця чи фермера 10-15 тисяч гривень – мізер.
- У чому сенс? Наш Центр – переважно сільський, бо 70% декларацій укладені із сільським населенням. Концепція така: уся мережа - 12 амбулаторій повинні мати однаковий інтер’єр, однаковий брендинг, однаковий підхід до надання медичних послуг, однаковий табір оснащення.
На мою думку, для лікарень це унікальний шанс. Коли в країні відчувається брак компетентних управлінців із медсфери в достатній кількості, за допомогою опікунської ради можна скористатися досвідом бізнесу, громадських організацій, пацієнтських об’єднань – тих, хто вже вміє будувати і розвивати працюючі системи.
Зараз медсубвенція майже повністю замінена прямою оплатою послуг кожному медпідприємству. І якщо раніше головлікар відповідав за медичну частину роботи і приймав тільки деякі управлінські рішення, то тепер йому треба самостійно організовувати всю роботу медичного закладу, навчитися балансувати між якістю медпослуг, сервісом і ефективним використанням ресурсів. Це досить складне завдання для тих, кого готували до роботи в умовах обмежених можливостей, по суті – виконувати розпорядження, що надходять зверху. Тож опікунські ради їм в поміч.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
