Україна не перший рік бореться за свою незалежність та територіальну цілісність. В ці найскладніші часи підприємці в Золотоноші відіграли велику роль у підтримці фронту та допомозі військовим. Їхні зусилля заслуговують на особливе визнання та нагородження.
У першу неділю вересня своє професійне свято відзначають українські підприємці. Вони завжди ініціативні, впевнені у собі, творчі та енергійні. Такі люди є надважливими для економіки і соціального життя суспільства. Російсько-українська війна відкоригувала усталений устрій людей, котрі успішно вели бізнес.
Саме тому до Дня підприємця, який святкуватимуть 3 вересня, у міській раді пройшло нагородження золотоніський підприємців, що не просто небайдужі, а реально у тиловій боротьбі.
- Перша неділя вересня - це свято найсміливіших людей в Україні, адже саме підприємці розуміють, які ризики лежать на їхніх плечах. А ті люди, які допомагають військовим та ЗСУ у цей непростий час взагалі заслуговують на особливі відзнаки, розпочала зустріч начальник відділу прогнозування та розвитку громади Вікторія Остроглазова.
- Ви справжні патріоти, справжні герої свого часу. Низький уклін вам. Не всі знають вас в обличчя, але яку ж величезну роботу ви творите. Навіть зараз ви скромно сіли, не публічно, але ви заслуговуєте на подяку від всіх жителів нашого міста, бо ви дійсно наближаєте перемогу, - продовжила секретар міської ради Наталія Сьомак.
- Шановні підприємці, дозвольте всіх вас привітати з вашим професійним святом. Насамперед хочеться подякувати за вашу працю в часи війни. Ви довели, що сильні, незламні та непорушні. Хочеться побажати, аби ваша діяльність завжди була успішною та процвітала, а ви рухалися лише вперед, - привітав присутніх підприємців заступник голови райдержадміністрації Ігор Троценко.
Для присутніх прозвучав сюрприз - невелике музичне привітання від працівників культури.
На зустрічі нагородили:
Юлію Кібальник
Людмилу Салогуб
Сергія Заціда
Юрія Скорика
Сергія Калійника
Володимира Міхновського
Кожен з них на власний розсуд переформатував улюблену справу. «Машинний лікар» Володимир Міхновський, до прикладу, поєднав свої уміння, патріотизм, покликання і все це вилилося у безкорисливе волонтерство.
Він і став героєм нашої публікації. Підприємець, уродженець м. Алда (Якутія). Там закінчив 4 класи, а потім за станом здоров’я батька та за рекомендаціями лікарів (потрібно було змінити клімат) сім’я переїхала до Кривоносівки, що на Золотоніщині. Там прожив і провчився ще 4 роки (до 8 класу). Далі життєва стежина привела Золотоноші, де вступив на навчання до ПТУ №40 (зараз Золотоніський професійний ліцей) і став освоювати професію тракториста-машиніста. Згодом одружився, має красуню-дружину та двох синів. Займається власною справою – ремонтує автомобілі.
Але 24 лютого все змінило повномасштабне вторгнення.
- Відразу включився в допомогу для наших козаків. Бо їм там набагато важче. Не зміг воювати, бо маю проблеми зі спиною. Навіть зараз моєю головною опорою є мій старший син Максим. Тут в гаражі і лікуємось, і працюємо, і проводимо дуже багато часу, - розповідає Володимир Григорович.
Коли мова заходить про трудноші, скромно відповідає, що найбільші біди зараз переживають наші хлопці. Саме вони щодня живуть в брудних окопах та бліндажах, і саме вони кожного дня ризикують своїм життям заради мирного майбутнього наших дітей.
- Роботи дуже багато. Щодня привозять якісь машини, бо ворог нещадно лупить з усіх видів озброєння, і добре, коли потрапляє по техніці, а не по хлопцях. Залізо відремонтуємо і поїде далі. Головне, щоб козаки були живими, - переконаний пан Володимир.
Ремонтом авто для ЗСУ почав займатись ще з 2014 року. Але тоді, розповідає, роботи було не так багато. В основному це були автобуси час від часу. З початком же повномасштабного вторгнення вільного часу майже немає. Стараються все зробити максимально швидко. Не пішки ж там їм возити боєприпаси і евакуйовувати поранених?
-Буває й таке, що тільки зробиш машину, а через декілька днів уже дзвонять, що веземо назад, на ремонт, був обстріл... Найтяжче, коли не тільки машина постраждала, а й люди, - переймається.
За свою роботу Володимир Григорович коштів не бере. Якби всі були живі. Все інше ще заробимо і відбудуємо. Йому болить, коли захисники розповідають, як інші «специ» деруть три шкури, або й зовсім посилають куди подалі. Не розуміє, як так можна.
-Ми ж вдома. У відносній безпеці. Не під артилерійськими обстрілами, касетами, градами. Спільна біда повинна згуртовувати, - переконаний майстер.
Відремонтовані в майстерні автомобілі віддають волонтерам та військовим, які доправляють їх на фронт. Часто машини на передову доправляє волонтер Сергій Кузнєцов, з яким давно співпрацює.
-Люди дивуються: скільки ж можна збирати на ті автомобілі гроші? Але їх постійно треба. Вони недовговічні, - розповідає Володимир.
Тому, пам’ятаймо, що наші донати рятують життя, техніку та додають хлопцям сил у боротьбі з ворогом. Саме ми, тиловики, мусимо допомогти козакам зберегти життя! На таких людях, як сім’я Міхновських тримається фронт, стоїть Україна!
Завдяки таким невтомним людям, Україна неодмінно переможе!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
