Місто чи село? Таке несподіване питання останнім часом підіймають жителі Згарів, часом обурюючись, не розуміючи ситуації, що склалася. Дійсно, загальновідомий факт - історичний хутір Згар здавна вважається кварталом №1 Золотоноші, має свого голову квартального комітету та закріпленого депутата міської ради, а місцеві із покоління в покоління у документах про реєстрацію ( подібних їм) мали чітку адресу – місто Золотоноша. Нині ж ці юридичні моменти супроводжуються вже іншим формулюванням – «місто Золотоноша, село Згар». «Невже нас хтось надумав відділяти?», - саме такі побоювання інколи лунають від згарян.
Проблему цю озвучили самі місцеві на попередніх локальних зборах, лунала вона на попередній сесії міської ради, відповідне звернення загалу є і від голови квартального комітету Тамари Побиванець. Казус цей нині активно вирішується як на рівні громади, так і в кабінетах Верховної ради. 7 серпня на території мікрорайону відбулись збори тамтешніх мешканців. Для розстановки ж усіх крапок над «і», визначення подальших кроків та обговорення інших питань, що турбують людей нині, прибули народний депутат України Віталій Войцехівський та відповідні профільні посадовці громади – заступник міського голови Олександр Флоренко, начальник УЖКГ Артем Харін, керівник управління архітектури Ігор Веснін та очільниця відділу зв’язків із громадою Лариса Головань.
Розпочали, як годиться, із передісторії цієї несподіваної для загалу ситуації – непростої, заплутаної, але такої, що повністю відповідає бюрократичним традиціям нашої країни часів перших років її Незалежності. Дійсно, десятиліттями уся ця територія вважалася частиною Золотоноші. Юридично такою є нині, але ось ця приписка про «село Згар» бентежить місцевих. Звідки це поняття узялося, якщо навіть в історичні часи тут завжди був хутір та як чинити надалі, намагались пояснити гості громадських зборів.
Як розповідають тутешні аксакали, проблема тягнеться від початку процесу ліквідації СРСР. Саме тоді, мовляв, тодішні «райкоми» зрозуміли, що «пісня гратиме не довго», а своїх людей треба десь прилаштовувати. І саме тоді комусь на думку прийшла геніальна ідея – відділити цю територію і утворити окрему сільську раду. Такі плани дуже не сподобались людям, тому вони навіть добилися того, щоб під час референдуму за Незалежність для Згарів спеціально організували окреме питання – щодо їхнього статусу. Абсолютна більшість, що й логічно, висловилася твердо – «Місто». Згідно із цим волевиявленням відповідне рішення ухвалила й обласна рада.
А ось далі відбулись дивні речі. Постановою Верховної ради України №2819-12 від 21 листопада 1992 року «місто Золотоноша та підпорядковані йому село Згар, селище Ярки і Гришківка» віднесено до категорії міст обласного підпорядкування. Постанова правильна й логічна, але звідки узявся термін село, якого ніколи тут не було взагалі? Чи не взяли до уваги чи цілеспрямовано проігнорували тодішні депутати цей момент – то вже історія. І зайвий раз ворушити її – марна витрата часу, котра однак результату не дасть. Питання тут полягає не лише у розрізі «село/місто», стосується воно усіх золотонісців, оскільки усі ниточки наразі тягнуться тепер до головної проблеми – генеральний план міста.
Звісно, люди старшого віку, ті, хто за своєю посадою мали доступ до відповідної документації, достеменно знають, що генеральний план Золотоноші існував давно (без нього власне неможливо нормально функціонувати будь-який населений пункт). Але існував завжди лише у межах тодішнього міста – без Згарів, Ярків та Гришківки. Проблему цю намагались вирішити попередні очільники Золотоноші Олексій Корпань і Віктор Бобровський. Головний казус у цьому процесі – подібний план треба погоджувати із сусідніми адміністративно-територіальними одиницями. Нічого дивного, адже якраз таким же чином вирішуються й локальні земельні питання у побуті – без погодження із сусідами межі своєї земельної ділянки людина юридично зафіксувати не зможе ніколи. Таким сусідом, що загальмував процес на початку 90-х, стала районна рада, вперто відмовляючись від діалогу. Можливо через це і побачила тоді світ відповідна столична постанова.
Поновити процес разом із колегами намагався і новообраний у 2010 році міський голова Віталій Войцехівський. На той момент відмовлялась погоджувати ще й Новодмитрівська сільська рада. Питання руба стояло у межах між населеними пунктами, адже ще постановою від 1984 року, до Золотоноші було віднесено частину села аж до вулиці Садової. Конфлікт інтересів вичерпали швидко, межі встановлені та погоджені, але документ тоді не підписала районна влада та… проблемне так зване дослідне господарство.
Далі – 2014 рік, історичні зміни для країни та початок війни, тому це питання трохи відійшло на задній план. Повернулися до нього системно за декілька років, але саме у 2020-му активно завершувалась адміністративна реформа і такий довгий процес юридичного оформлення міг фактично поставити хрест на утворенні Золотоніської об’єднаної територіальної громади. Була й відповідна постанова Кабміну, згідно із якою до меж міста Золотоноша автоматично віднесено село Згар. Саме село, як і було зазначено у далекому 1992-му році.
— Те, що мені не вдалося на посаді міського голови, я усіма силами завершую, уже будучи в статусі народного депутата. Тим більше, що працюю у відповідному комітеті [з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, - ред.]. Прогнозую, що наприкінці наступної весни усі документи будуть готові, і відбудуться громадські слухання, - зазначив Віталій Войцехівський.
За словами обранця, міська рада уже виділила перший транш коштів на цей процес, але й перед оформленням генплану, потрібний ще й історико-архітектурний план для визначення меж міста. Паралельно – необхідне погодження чималої кількості структур.
— У вашої громади зараз історичний момент, коли зелене світло маєте від сусідів (жодних претензій від Новодмитрівської та Вознесенської громад), а на законодавчому рівні наше скликання максимально полегшило подібні процеси. Можна сваритися і шукати винного 30-річної давнини, а можна просто здійснити те, що не завершили у 1992-му році. Над цим власне, і я, і місцеві посадовці громади активно працюємо.
Резюмуючи, нардеп і представники міської ради наголосили присутнім, що під час такого перехідного періоду документальні питання, що стосуються означеної проблеми і знаходяться в юрисдикції місцевої міграційної служби, РАЦС та ЦНАП, поки що будуть вирішуватися у робочому порядку. Після звернень до голови кварталу, посадовців, або самого народного обранця.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
