8 липня – День родини. Про молоду сім’ю у воєнний час. Про те, як юне покоління бореться на двох фронтах: він на війні за свободу і життя, а вона – вдома, носить під серцем первістка і безперестанно підтримує й чекає.
Про сюрпризи і сварки у війну та стосунки на відстані поговорили із золотоніською парою Дмитром і Дарією Мазепами.
Він – її захист, а вона – його надійний тил
Даші 20 років, Дімі - 26. Познайомилися у подруги на дні народженні. Через пів року одружилися. У перший день повномасштабного вторгнення рашистів чоловік пішов у тероборону. Військового досвіду не мав, але чоловіча гідність, патріотизм і бажання захистити сім’ю спрацювали комплексно й автоматично.
— Ми тільки одружилися відразу хотіли дітей. Мені хотілося, щоб не зважаючи на війну зі мною завжди була частинка Діми, - розповідає дівчина і додає, що не боялася бути самою під час вагітності, адже коханий постійно тримав руку на пульсі Дашиного здоров’я. – На перших місяцях вагітності довелося лежати в лікарні. Діма був постійно на відеозв’язку, дивився, що я їм, питав як я себе почуваю, яке в мене обличчя.
Перебуваючи на позиціях і вибиваючи ворога з української землі, чоловік отримав контузію. Певний час відновлювався вдома.
— Він стресував і нервував, після отриманої контузії трусилися руки, не міг вночі спати, і я постійно сиділа біля нього. Він каже: «Лягай спати, не сиди біля мене!», а я не можу, - згадує пережиті події. - Діма – це моє натхнення , підтримка й «рух вперед» – він голова нашої сім’ї і його поради завжди влучні й точні. Я звикла, що він зі мною на телефоні, якщо не знаю десь як вчинити завжди раджуся з ним.
Діма – це для мене все
— Я ніколи не могла передбачити й подумати, що коли-небудь зможу так сильно любити людину. Діма - це для мене все. Моє перше серйозне, зріле кохання, - зізнається брюнетка. - Коли знаю, що він їде додому все ретельно прибираю й готую смачненьке: він любить пасту Карбонара й борщ, - сміється згадуючи як страшно було вперше готувати національну українську страву. Але справилася, коханий же просив.
На зв’язку молодята щодня, Діма дзвонить вдень, коли є вільний час і обов’язково перед сном.
— Бувають різні моменти, коли чоловік далеко й не може говорити. Головне - не накручувати себе, це в першу чергу. Я всім думкам, які йдуть у розріз з нашими сімейними цінностями зразу кажу: «До побачення!». Я довіряю Дімі повністю, тому твердо беру себе в руки й думаю про малечу. З початком вагітності мої гормони пішли в правильне русло: я ходжу спокійна і врівноважена, - запевняє сміючись Дарія. - Ми дуже рідко сваримося. Завжди стараємося все проговорювати. У нас немає такого, щоб образитися одне на одного й кинути слухавку. Я такого спілкування не визнаю, ми повинні все обговорити. Просто одна справа, коли ми спілкуємося по телефону й зовсім інша – коли він вдома.
За словами 20-річної дівчини велика сварка в сім’ї була всього один раз, як тільки почали жити разом. «У нас такі характери – ми побурчали одне на одного, а потім за секунду обнялися зі словами «Я тебе кохаю!»».
Дарія – підтримка чоловіка у всіх випадках:
— Звикаєш до всього. Перший місяць було дуже важко. Сама не могла заспокоїтися та й у Діми на службі бува якась неприємна ситуація, але ми на зв’язку. Кажу: «Ти в мене молодець, ти справишся, у тебе є я. Ти мені дзвони і розказуй, я ж тебе буду слухати». Завжди намагаюсь все провести з гумором.
Молодята знімають квартиру у Золотоноші. Вагітна Даша вчиться в автошколі.
— Коли Діма їде - у мене тиждень депресії. Просто мрію про той час, коли він повернеться, влаштується на роботу й ми почнемо жити нормальним життям. Разом. Коли він там – я існую. Коли він дома – тоді реально живу. Без Діми я просто цілий день ходжу роблю свої справи, щоб тільки швидше минув день і почався наступний, який приблизить нашу зустріч. А коли ми разом – все по-іншому, бо є плани обох, а не мої особисті, які я придумую, щоб не думати про погане.
Вагітність для майбутніх батьків стала приємним сюрпризом.
— Коли Діма був на реабілітації вдома, в останній день перед від’їздом кажу йому: «Щось я не те відчуваю, може зробити тест на вагітність?». Діма був зайнятий, не сприйняв серйозно. Наступного дня, я вже сама думаю затримка довго, треба перевірити. Взяла кращу подружку під руку, сходили в аптеку за тестом. Дома перевірила і відразу дві риски, і такі чіткі! Я в шоці! Кричу подружці: «Що робити??» Вона каже: «Спробуй ще один!». І знову той самий результат. Я сфоткала, відправила Дімі і дзвоню відразу. Він тільки приїхав на місце. Кажу: «Я вагітна! Що робитимемо?!» Він так розхвилювався, каже радісно: «Клас, будемо ростити!».
Пологи доросла не за роками дівчина вже спланувала:
— Я народжуватиму сама або з мамою. Діма вже приїде на виписку, щоб міг подовше з нами побути й надивитися на спадкоємця. Відпустка в нього на 10 днів, тож треба максимально ефективно використати цей час.
Сюрпризи й подарунки
Навіть перебуваючи далеко, чоловік завжди думає і переймається за свою дружину: купує подарунки, одяг, взуття. За словами Даші, у нього відмінний смак, навіть вона так не обере собі одяг до лиця як це зробить Діма.
— От він відчуває, що мені потрібно і яке саме. Колись дзвонить і каже: «Я оце поки копав траншею вирішив тобі кросівки купити. У бліндажі ще посидів, погортав сторінки і вибрав нам по парі». І ці кросівки – єдині, які мені сподобалися на 100 балів за все моє життя. Я їх просто обожнюю. У нього чудовий смак, ми можемо йти по базару, він каже: «Оце тобі подобається? – Так!» - все купили. А сама собі я дуже довго вибираю.
Дарії всього двадцять, але в деяких фразах і вчинках, вона давно переросла свій вік. Вона щиро кохає, безмежно довіряє і приймає рішення завжди з позиції поваги до Діми.
Дивлячись на молоду сім’ю відчувається така позитивна енергетика, здається вони розуміють одне одного з пів погляду. І так хочеться, щоб отак рука за руку молодята були разом постійно – без сварок, без стресу, без війни.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
