«Знову з цим Водоканалом, виходить прийдеться платити за когось навіть, якщо ти скинув контролеру фото лічильників або коли вона сама прийшла перевіряти, і ти підписався в бланку... На початку говорили, що різницю будуть нараховувати тим, хто не має лічильників чи не передав показники... Виходить і тут надурили...» - це коментар Сергія Данька, який він залишив на нашій сторінці. Але таких невдоволених чимало. Мешканці будинку 2А з вулиці Захисників України організували навіть колективне звернення до адміністрації комунального підприємства «Водоканалу», яке надає послугу з водопостачання.
Який же алгоритм нарахування сплати за використану воду, якщо показники загальнобудинкового вузла обліку не збігаються із сукупною сумою даних квартирних вузлів обліку? Як розподіляються «нічийні» куби між мешканцями багатоповерхівки? Спробуємо розібратися.
— При нарахуванні суми за водопостачання, де є різниця, ми користуємося нормами законодавства. Зокрема, «Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №315 від 22.11. 2018 року, із змінами від 28. 12. 2021 р. та від 26.03. 2022 р.), де є формула нарахування, - сказав директор КП «Міськводоканал» Сергій Кузнєцов.
Як уточнив керівник, на підприємстві ці розрахунки здійснюють в автоматичному режимі. Є реєстр, куди заносять усі показники мешканців і загальний показник загально будинкового лічильника. І відповідно до спожитих кубів води нараховується і доплата.
- Згідно з Методикою розподіл по різниці між загальним лічильником і вузлами обліку води у квартирах у першу чергу кидається на тих абонентів, які не мають лічильників, - додала інспектор комунального підприємства Галина Макаренко. – До прикладу, будинок №235 по вул. Шевченка. У двох абонентів немає квартирних лічильників, тому вони й сплачують різницю по всьому будинку.
За словами інспекторки, якщо багатоповерхівка 100-відсотково забезпечена вузлами обліку води, тоді розподіл йде між всіма мешканцями.
- Ми знімаємо початковий показник, тоді кінцевий, - деталізує пані Галина. –Фотографуємо у присутності старшого по будинку або іншого мешканця, але ні в якому разі не один контролер. Складаємо акт. Обов’язково у той же день фіксуємо цифри лічильників по усіх квартирах. Приклад. У будинку споживання 200 кубів відповідно до загального лічильника. По абонентах, після внесення усіх показників у програму комп’ютера, - 150 м3. Тобто різниця 50 кубів. Ділимо 50 на 150 і отримуємо коефіцієнт – 0,33. Потім беремо поквартирно. Якщо споживач використав 10 кубів, то множимо цю цифру на 0,33 і маємо 3,3 куби для додаткової оплати.
Далі розглянемо як здійснюється нарахування абонентам по нормі, тобто у яких немає лічильників. В одній квартирі – 3 особи, в іншій - 1. Тому розподіл – за кількістю мешканців. Візьмемо ті ж 50 кубів різниці. Ділимо на 4 особи – загальна кількість по двох квартирах, маємо 12,5 м3. . Власник першої квартири сплатить за 12,5*3= 35,5 кубів, а другої – за 12,5 м3.
Як бачимо, підприємство, що надає послугу з водопостачання, намагається мінімізувати власні втрати. Споживачі ж не звикли думати про загальне майно, власниками якого вони є і за стан якого мусять перейматися. Як зауважив один з мешканців багатоповерхівки після нарахування йому додаткової плати по різниці кубів, - «ви повинні виявляти тих хитрунів, котрі ставляють магніти на лічильники!» А ви, шановні, не повинні? Ви живете поруч, в одному будинку, тож вам і карти в руки. А якщо хочете бути гарними для всіх, то платіть і мовчіть й надалі.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
