Днями командир бригади полковник Анатолій Стуженко зібрав за Круглим столом друзів-волонтерів 118-ї бригади. Зібралися представники понад тридцяти волонтерських об’єднань та організацій, а також підприємці, депутати міськради, керівники установ та просто ВОЛОНТЕРИ, які впродовж року допомагали нашим військовослужбовцям.
Комбриг подякував кожному волонтеру та вручив сувеніри із символікою Черкаської бригади територіальної оборони.
Збір до 5-річчя бригади
Наші черкаські військові прямо зараз, як і рік тому, тримають найтяжчі рубежі фронту, не на другій лінії, а на самому нулі... в самому пеклі. Усі наші захисники — це не професійні військові, це вчорашні аграрії, викладачі, програмісти, слюсарі, які відклали свої мирні життя і навчилися за останній рік давати добрячого прочухану нашому спільному ворогу!
Тож давайте підсилимо наш героїв ТЕПЛОВІЗОРАМИ!
.
Ціль — 350 000 гривень!
Картка волонтерки Дарини Грекало:
МОНО: 5375411203387860
З крихіток купка виходить, а з донатів — тепловізори. Тож важлива кожна гривня! Долучайтесь!
Почесна назва
Також на зібрані обговорили нагальні потреби підрозділів, окреслили шляхи їх вирішення та провели громадські слухання стосовно присвоєння бригаді почесного найменування. Усі присутні підтримали пропозицію почесної назви: «118 ОКРЕМА БРИГАДА ІМЕНІ ОТАМАНА ЛЮТОГО-ЛЮТЕНКА» 
Хто такий отаман Іван Лютий-Лютенко?
Іван ЛЮТИЙ-ЛЮТЕНКО (Ґонта) – старшина Запорізької дивізії, звенигородський отаман, сотник Армії УНР. Народився 24 червня 1897 року в Капустянському лісництві коло с. Товмач, що на Звенигородщині.
За Директорії Лютий-Лютенко був призначений командиром 25-го Черкаського куреня, що дислокувався у Смілі. Служив у Запорізькій дивізії під командою Олександра Загродського, старшина 3-ї Запорозької дивізії (до літа 1919).
З 1919 р. — в повстансько-партизанському русі. Спочатку очолив загін звенигородських повстанців, сформований Семеном Гризлом. В різні часи загін складався з 500 — 800 козаків та старшин.
Отаман Холодного Яру. Співпрацював з отаманами Яблочком, Іларіоном Загороднім, Семеном Заболотним, Пилипом Хмарою, Чортом (Мелешком) та іншими отаманами Холодного Яру та Чорного Лісу. За деякими джерелами, на нараді в с. Матвіївці наприкінці осені 1921 р. звенигородського отамана Ґонту (Лютого-Лютенка) було обрано Головним отаманом Холодного Яру.
Бойовий прапор повстанців Холодного Яру
Можливо, Головним отаманом Холодного Яру він був короткий час і радше формально, оскільки відразу після обрання відійшов на Звенигородщину, а головні сили холодноярців під проводом Пилипа Хмари і Ларіона Загороднього провели окрему нараду, на якій вирішили пробитися на захід, до Польщі чи Румунії. Бойові дії продовжував до осені 1922 року, коли, внаслідок низки спецоперацій проведених ЧК, більшість повстанських отаманів Півдня та Центру України було заарештовано чи вбито.
У березні 1923 р. емігрував до Західної України (тоді — у складі Польщі). Жив на Поліссі, в с. Іванцевичі, де заснував Український еміграційний комітет, який розгорнув активну діяльність: було створено український хор, самодіяльний театр, українська школа.
У Володаві-Підляській очолив Союз українських кооперативів, у Холмі був директором Кооперативного Союзу. На цій та на попередній посаді виявив себе талановитим підприємцем та щедрим меценатом української справи.
Під час Другої світової війни допомагав землякам — військовополоненим Червоної армії. Багато українців за його сприяння було звільнено з концтаборів. Відбув півроку тюрми в Любліні (Польща).
Після Другої Світової війни — жив у Мюнхені (Німеччина), згодом (1951 — 1957) у Рабаті (Марокко). Пізніше переїздить до США. Автор книги «Вогонь з Холодного Яру» (Детройт, 1986). Меценат української справи.
Олександр Лютий-Лютенко на могилі батька. Квітень 1989 року
Помер у США 19 березня 1989 року. Похований на українському цвинтарі штату Нью-Джерсі у містечку Саут-Баунд-Брук (США).
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
