Він з’явився нізвідки, просто прийшов першого березня чотири роки тому. Вусатий, розкішний, муркотливий котисько забрів до пожежної частини.
— Подумали, що це гуляка чийсь, фотографували його, публікували оголошення у соцмережах. Та на красеня-вусаня ніхто не відреагував, - розповідає про чотирилапого головний фахівець відділу цивільного захисту Золотоніського РУ за сумісництвом піар-менеджер тварини Альона Коваль. - Він з самого початку відчув правильну ієрархію у частині й почав ходити в кабінет до начальника, спати в нього під стільцем, тим самим виявляючи котячу повагу й прихильність. Тварина не заважала людині, у них була цілковита гармонія. Згодом начальник постановив, що треба кота взяти на баланс. І щоб його хлопці годували. Так і пішло.
Потім кіт пронюхав, що можна ходити на другий поверх. Там «живе» Людмила Калина – головний бухгалтер. Від першої зустрічі жінка обожнює кота! Вона почала його підгодовувати, приносити різні смаколики, сухий і рідкий корм. Людмила Яківна дуже рано приходить на роботу, та Василь (так назвали улюбленця) вже чекає на «маму». Тільки її побачить – біжить стрімголов.
— У неї чіткий режим і без варіантів: їжа зранку і ввечері. І все. Ну хіба якщо випросить своїм тактовним поглядом ще трохи, і щоб ніхто не бачив можна сипнути. Але тихенько, - сміється Альона.
Тварину постійно обробляють від бліх і кліщів. Якось у кота виявили сечокам’яну хворобу. «Йому було так боляче, що він мало не вмер», - згадує дівчина. На лікування улюбленця витратили дуже багато коштів: його і капали, і промивали, і процедури робили…. Всі його возили, переживали, грошима скидалися. Разом вилікували, поставили на всі чотири лапи і купили спеціальний збалансований корм. Тоді ж кота й стерилізували.
— Коли було холодно, він спав на пункті зв’язку частини біля хлопців або біля начальника караулу. Зараз він ходить ночувати з людьми, які чергують у Пункті незламності. А ще в нього є друг у садочку, що поряд за парканом - Дмитрович. Це охоронець. Він годує пана Василя, дає йому прихисток на ніч. У нас тут сухий корм, спеціальний для стерилізованих котів з проблемами ниркової недостатності, а у Дмитровича – шийки! – розповідає про різноманіття харчування вусатого пана.
— Кіт багато не їсть, і це було нормально. Потім Василь став медійною особою, про нього писали та знімали відео. І неочікувано, до управління звернулася відома торгова марка із пропозицією забезпечити котові харчування. Той самий корм, який ми раніше купували і на який скидалися командою тепер привезли у мішках! Вася забезпечений на цілий рік! – з радістю і гордістю ділиться новинами Альона.
Ось така історія одного вусатого пана, який жив на вулиці, а став улюбленцем цілої команди пожежного підрозділу й амбасадором котячого корму. Історія-приклад, історія-наслідування. До слова, поблизу «Анубіса» ходить ще один чорнявий вусань – копія Василя, можливо й родич. Теж шукає прихисток. Тож, можливо, комусь бракує хатнього улюбленця - зверніть увагу на чотирилапого.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
