Чи задумувались ви коли-небудь про своє прізвище? Що ви про нього знаєте, а можливо про нього розповідали бабусі та дідусі. Сподіваємося, що цікавилися і не проґавили таку цікаву сторінку історії вашої сім`ї, адже прізвище передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість гілок дерева однієї родини, ну або цілого саду, тут вже, хто чим може похизуватися. Кожне прізвище – це не просто набір літер чи звуків, скоріше – ідентифікаційний код вашого роду, який містить свою легенду, що сягає ген-ген до найдавніший пращурів.
Але ж цікаво, як так сталося, що хтось Іваненко, а хтось Петренко, хтось Сорока, а хтось Ведмідь. Тож сьогодні ми зануримося у цікавинки утворення наших прізвищ.
Коли до ім’я додалося ще й прізвище?
Насправді, лиш вам судити наскільки це давня штука. Прізвища як офіційна назва з’являються в українських документах XIV – XV ст., їх мали представники тодішньої суспільної верхівки.
Пам’ятаєте у літописах: княгиня Ольга, князь Олег і все, ніяких прізвищ, щоправда згодом почали надавати додаткову характеристику, що відповідала певним чеснотам: Володимир Великий, Ярослав Мудрий. І лиш, коли у 1632 році київський митрополит Петро Могила доручив парафіяльним священникам вести метрики народжених, одружених, померлих значна частина українців таки отримала родове прізвище, яке почало передаватися від покоління до покоління.
Прізвище, що походить від імені батька чи матері
Це для нас не дивина, адже українці вже можуть змінювати по батькові за бажанням або називатися по матері. Проте, чого ми змінити не в силі, так це – походження нашого прізвища.
Найчастіше для створення прізвищ використовували імена батьків:
батька як главу родини - Іваненко, Петренко, Сидоренко, Тимошенко, Борисюк (ще маленька цікавинка: суфікс -ук (-юк) вказували на старшу, а -енко – на меншу дитину в родині);
матері, за умови, що жінка залишалась удовою або мала чоловіка, як то кажуть, слова доброго не вартого: Мотренко, Настенко, Химчук, Кулинич.
Прізвище за місцем проживання
Так, в українській мові (та і не лише у ній) величезна кількість прізвищ, які були створені у поєднанні з місцем проживання або національністю власника. Саме так з’явилися: Татарчук, Москаленко, Ляшко, Бойко, Волинець, Загребельний.
Також прізвище йшло і від професії людини чи справи її життя: Боярчук, Вознюк, Гетьман, Пушкар, Солдатенко.
Що не прізвище – то ремесло! Чи може навпаки?
Дійсно, ви не могли не чути прізвищ: Стельмах, Бондар, Гончар тощо. Так от, раніше це були назви ремесл.
- Бондар – майстер з виготовлення діжок, дерев’яних відер тощо.
- Гончар – ремісник, що виробляв посуд, кахлі з глини.
- Стельмах – майстер, що виготовляв та направляв вози, сани.
- Кушнір – той, хто вичиняв хутро із шкури та шив хутряні вироби.
- Лимар – ремісник, що виготовляв ремінну збрую.
- Гармаш – майстер, який виготовляв і обслуговував гармати.
- Бортник – той, хто займався лісовим бджільництвом.
- Гутник – майстер, що виробляв посуд та інші речі зі скла.
Ну, але ж як без українського соковитого жарту!?
Деякі прізвища утворилися від жартівливих прізвиськ. Також пов’язані з родом діяльності, але ж у дещо інакшій формі. Порівняйте самі:
- Дубогризенко – тесля;
- Мукосієнко – мельник;
- Тягнишкіро – швець;
- Шклобой – скляр;
- Заплюйсвічко – паламар.
Та і зріст, вага, тіло, фізичні вади та психологічні риси люди також примітили і поклали їх в основу таких особових найменувань: Малишко, Довженко, Кривоніс, Щербань, Мовчун, Горбатенко, Репетило, Плаксій.
Український ексклюзив!
Таких прізвищ ви точно більше ніде у світі не знайдете, лиш прочитайте: Нагнибіда, Перебийніс, Майборода, Тягнирядно, Неїжборщ, Гризидуб, Затуливітер, Вирвикишка, Несвятипаска, Завалипіч, Гуляйдень.
Українські прізвища – це неймовірно цікава штука, що дозволяє нам вивчати власну історію та захоплюватися талантом наших пращурів.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
