Мені 31 рік, і я жодного разу я не виїжджав за межі нашої країни. Більше того, увесь цей час всіляко популяризую внутрішній туризм, адже головне у подорожах не фото - то лиш для інших людей, напоказ. Для себе ж ви їдете за враженнями. І для цього в Україні є ВСЕ: гори, моря, гірськолижні курорти, мінеральні води та термальні джерела, архітектура, замки, палаци... перелік - нескінченний!
Так от... мені – 31 рік, і я дожився до того, що моя 3-річна донька почала виправляти мене, коли я говорю. Вона робить зауваження, коли я вживаю русизми.
І це ганьба.
Зараз буду себе виправдовувати.
Я народився на Поліссі, у місті, де було багато офіцерів еРеФії на пенсії і російськомовних шкіл. До того ж, недалеко Білорусь. Це створило умови, щоб місцеве населення, зокрема люди серед яких я зростав, розмовляло СУРЖИКОМ.
Плюс, левова частка так званої «зарубіжної літератури» - це вєлікіє руzzкіє пісатєлі. Щодо їх внеску у світову літературу, я абсолютно згоден із Сергієм Притулою: гріш-ціна усім цим Пушкіним з Достоєвськими, якщо на їхніх творах виховалася нація покидьків і вбивць!
А ще – левова частка підручників в університеті, книжок, які я вивчав, були мовою окупанта.
Кілька слів про суржик. Кажуть, що це акт зґвалтування роzziйскої мови. Можливо, особливо для людини, яка раніше спілкувалась виключно російською і перейшла на українську. Та не для мене, мені потрібно більше.
Минулого тижня ми записали ролик про «Не остеохондроз». Цієї п'ятниці - про «Йодопрофілактику». А на наступному тижні заплановано запис «Червоних прапорців в гастроентерології». А ще, я виступаю наживо. І, якщо на лекційних виступах, я не запам'ятовую свої слова, то під час запису чутно всі мої «огріхи»...
Але навіть це не головне... Я хочу, щоб моя донька вільно, на підсвідомому рівні, володіла українською мовою. Невимушено нею спілкувалася. А для цього потрібно створити для неї мовне СЕРЕДОВИЩЕ.
Тому ми з дружиною вирішили, що будемо виводити з лексикону «русизми» та «суржики», щоб дитина чула від нас виключно УКРАЇНСЬКУ мову. І як «нагадайчики» – одягли на руку оці браслети (див. фото вище).
А ще маємо прохання... Усі, хто нас знають особисто, коли чуєте від нас роzzійські слова чи суржик - робіть нам зауваження! Виправляйте нас! Повертайте нас до літературної мови. І, якщо маєте бажання – приєднуйтеся.
Ми дійсно мріємо і прагнемо, щоб колись, гуляючи будь-яким містом нашої прекрасної країни, прогулюючись вуличками, ми чули виключно українську мову. А ще, щиро віримо, що найближчим часом мовна проблема для українців - перестане бути проблемою.
З вірою в Україну та її Майбутнє, ваші Олександр та Алла Прокопчуки.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
