Діти приходять у цей світ щирими, світлими душами, які ще не знайомі із жорстокими реаліями життя. Їх перший подих не має бути затьмарений нічим, окрім як усміхненими посмішками батьків. Кожна дитина заслуговує на родину, але, на жаль, не усі дорослі здатні брати відповідальність на себе за нове життя.
Доволі часто, набагато частіше, ніж хотілося б, ми чуємо про дітей, які залишилися без батьківського піклування. Історія кожного малюка по-своєму зворушлива, але особливо чіпляють за серце історії малят, які з перших днів життя не відчувають турботи рідної матері, але завдячують лікарям, котрі піклуються про них за покликом серця.
Подібний поклик відчувають сотні, а то і тисячі людей по всій Україні, які прагнуть допомогти, підтримати, опікуватися дітьми або всиновити їх. Попри те, що на порталі "Дія" працює нова послуга — усиновлення: реєстрація кандидатом, і люди, які хочуть усиновити дитину, можуть подати заяву онлайн, шлях до батьківства тернистий і відповідальний.
Навіть те, що цифровізація допомагає долати низку бюрократичних питань, не дозволяє нам забувати, що батьківство – це не позначка на папері, а відповідальний крок і до нього треба готуватися заздалегідь.
Два місяці тому у Золотоніському пологовому народився хлопчик, якого згодом назвали Коля – пестливо Миколка. Малюк з’явився на світ з патологією стравоходу та вадами серця. Його відразу направили до Черкаської обласної дитячої лікарні, де немовля прооперували. Подібна патологія трапляється у одного новонародженого з декількох тисяч і потребує негайного хірургічного втручання. Сучасні технології дозволяють робити втручання малоінвазивним, що підвищує безпечність процедури. Операція пройшла успішно, хлопчик здобув шанс на здорове життя, але втратив матір, яка з певних власних причин відмовилася від нього.
Начальниця служби у справах дітей, сім’ї, молоді та спорту Ніна Засенко розповідає, що нині хлопчика віддали на тимчасове влаштування в сім`ю внутрішньо переміщених осіб, які попередньо зареєструвалися в чат-боті «Дитина не сама». Вони пройшли відповідне навчання в режимі онлайн, де їм пояснювали, як прихистити дитину, позбавлену батьківського піклування, на виховання і турбуватися про неї, проінформували з питань безпеки, особливостей догляду та адаптації.
— Ми обдзвонили кандидатів на усиновлення, які в нас були на черзі, щоб влаштувати дитину на прихисток – тимчасове влаштування. Обдзвонили і чатботівців, що були зареєстровані, пройшли навчання та нашу «перевірку». Адже із близько 20 зареєстрованих, реально взяти дитину можуть 3- 5. Люди були готові прихистити дітей на початку війни, але їх житлові чи інші умови на даний час не дозволяють цього зробити. А тут йде мова взагалі про маленьке і хворе дитятко, — розповідає Ніна Іванівна.
Серед вимог до сім’ї (особи), яка надає прихисток дитині під час воєнного стану:
-
українське громадянство;
-
перебування у безпечному місці на території України;
-
можливість гарантувати безпеку дитині, забезпечити її їжею, одягом, доступом до медичних, освітніх послуг відповідно до віку та індивідуальних потреб;
-
фінансова спроможність забезпечувати потреби дитини;
-
наявність житла, біля якого немає стратегічних чи військових об’єктів;
-
наявність у помешканні місця для сну та відпочинку дитини.
Але, на щастя, знайшлась достойна родина, яка виявила бажання і відповідала вимогам, до неї тимчасово і влаштували дитину.
— Зараз Миколка має прихисток, але сподіваємось, що з часом, звісно ж, з врахуванням найкращих інтересів дитини, хлопчик здобуде сім`ю, тому що родина готова всиновити його, наразі готує документи та пройде відповідне навчання, ми підготуємо відповідний висновок, а остаточне рішення прийме суд, — пояснює Ніна Засенко.
Ми радіємо за малюка, адже так важливо коли ти маєш підтримку, опору і місце – де тебе завжди зрозуміють і підтримають, та людей, любов яких є щирою, а ставлення душевним і непідробним.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
