Мембрана людської свідомості досить стійка, адже вона може сприймати неймовірну кількість інформації. Інше питання, що не настільки щільна, адже затримує у пам’яті далеко все. Але якось у голові може виринути згадка, і ми починаємо розмірковувати: а чи дійсно ми праві?
Поділюся з вами історією. Доволі часто, у різних життєвих ситуаціях, я прошу вибачення. Наприклад, банально за те, що когось незумисне штовхнула у черзі і у подібних випадках. І ніколи не траплялося ніяких казусів, але от на днях на моє "вибачаюся" мені відповіли "вибачте мені", але не думайте, що це прояв етичних норм, етикету чи щось у тому ж дусі - ні, мене банально виправили.
Так от, дослідивши цю тему, я можу поділитися результатами з вами.
Як правильно: вибачаюся чи вибачте мені?!
Суть проблеми у часточці "ся". Вважається, що вона використовується при творенні слів, які позначають дію спрямовану на себе. Проте не все так просто, адже "ся" має низку інших значень.
- Взаємна дія: обійматися — обіймати одне одного.
- Внутрішній стан людини: хвилюватися, непокоїтися.
- Певна дія для задоволення власних інтересів: одягатися, листуватися.
- Характеристика когось або чогось, про кого або що йде мова: кішка ластиться; троянда колеться.
- Дія ні на кого не спрямована: мріяти — мріється, дихати — дихається.
- Дія, що зумовлена властивостями: вода ллється, тканина мнеться.
Тобто "вибачаюся" ще не означає "прошу вибачення тільки у себе", хоча часом це корисно, але це інша тема для роздумів.
Проте є прихильники іншої думки, які стверджують, що “вибачаюся” – це констатація факту (“Я щось роблю”), а треба – спонукати когось (у кого просимо вибачення) до дії: вибач(те) – “зробіть”. Коли хочуть заперечити, виявити незгоду, кажуть вибачай[те] / вибач[те].
Тобто однозначної позиції не має. Суть у культурі слова. Цікаво, що частинка "ся" дійсно вживалася у старослов`янських мовах і безпосередньо означала - "себе". Наприклад, з чеської мови omlouvat se - означає вибачатися. Але з часом, "ся" втратила подібну однозначність.
А усі однозначні пояснення стають не більше, ніж стереотипним докором, якщо вживаються в усному мовленні, під час розмови. Принаймні "вибачаюся" можна вжити не як дію спрямовану на себе, а як дію спрямовану у власних інтересах: "Я прошу вибачення для себе, а не в себе". На Галичині ви взагалі можете почути "я ся вибачаю".
Але "вибачаюся" таки увійшло до ряду мовних бур`янів, сьогодні академічно правильним є - "вибачте мені".
Все у цьому світі взаємопов’язане. Спілкування — тонка матерія, в якій переплітаються безліч теорій і методів, але формується єдиний результат — знання. Знання, що породжують переконання і формують уявлення, але зробіть ласку — перевіряйте інформацію, а якщо є найменший сумнів — дотримуйтесь етикету спілкування і не докоряйте людям. Магазин, громадський транспорт чи лікарня - це навряд чи доречні місця для мовних диспутів. І пам`ятайте мова не складна, мова — пластична.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
