Не так давно ми познайомили золотонісців з місцевим хірургом, молодим і перспективним спеціалістом Богданом Дейнегою. Але у золотоніській хірургії працює чимало юних – за лікарськими мірилами – фахівців. І сьогодні – раді відрекомендувати вам Ігоря Пилипенка.
У свої 27 років пан Ігор вже має за спиною близько 50-60 повноцінних великих операцій, і це лише за два роки роботи. Щодо вишколу – нічого надзвичайного, як для лікаря. Це 6 років загальне навчання і далі – ще 3 інтернатури. Ігор Іванович визначився зі своїм життєвим шляхом у старших класах. Коли постало питання і роздоріжжя між юридичним і медичним спрямуваннями, вибір упав на саме безпосередньо фізичну допомогу людям.
Батьки цілком та повністю підтримували вибір сина. Вони аж ніяк не дотичні до медичної сфери, але попри це, як і будь-які притомні батьки, абсолютно не заважали та схвалювали таке рішення. Єдине, час від часу поставало питання, чи варто іти саме у хірургію – таку складну і відповідальну діяльність, але не більше того.
Ігор Іванович зауважує, що звісно ж, золотоніська хірургія не може – банально, навіть на рівні обладнання – забезпечити максимально широкий спектр послуг, але лікарі завжди намагаються рости над собою, поповнювати матеріально-технічну базу, тягнутися до колег з області, і під егідою досвідчених Валерія Калини та Сергія Примака, єдиним монолітним механізмом, молодою – і спраглою до роботи та допомоги пацієнтам – командою, воліють покращувати свої навички. Для цього, звісно ж, треба проводити багато часу за відповідною літературою, відвідувати різні конференції та симпозіуми тощо.
Коронавірусна пандемія і повномасштабна війна, зі слів Ігоря Івановича, вплинули на кількість пацієнтів. Як можна здогадатися, вплинули негативно. Оскільки робота та шлях до самовдосконалення хірурга – це постійна праця і практика, така ситуація не надто подобається лікарям, але вже що є, те є.
Пан Ігор не береться поки що планувати своє життя і вже точно не хоче загадувати аж на роки вперед. Зважаючи на воєнний час, доводиться жити одним днем, але окрім цього – мріяти про щось особисте вдається не надто добре. Ігор Іванович надає перевагу мріям про перемогу і пошуку наснаги у вірі в героїчні Збройні сили України, які потребують всеосяжної підтримки тилу.
У розмові з хірургом відчувається його біль та близьке сприйняття трагедії українського народу, тож, оскільки говорити про якесь майбутнє не доводиться, Ігор Пилипенко принаймні знає те, що поки що точно буде працювати і розвивати свої навички саме у Золотоноші.
— А там, — як висловився лікар — вже час покаже.
У бажанні вдосконалення, пан Ігор міркує про те, щоб обрати якусь спеціалізацію. Самому йому хотілося б, щоб це була судинна хірургія, але і у цьому питанні також немає певності, адже життя безумовно вносить свої корективи і здатне повністю переінакшити поточні задуми. Але насамперед – перемога, а далі вже можна буде концентруватися на особистих інтересах.
Попри все — є бажання, є команда і доволі не кепсько вдається працювати.
— Звісно ж, це не є якийсь космічний рівень, - критично зазначає пан Ігор. – Є багато ідей та думок, але щоб їх втілювати – потрібно багато працювати. Щоб здійснювати дослідження, ті чи інші оперативні втручання, потрібно, по-перше, вивчити спеціаліста – а затребувані спеціалізації обходяться у чималу копієчку для лікарні та держави – і по-друге, розширити перелік обладнання. А хороше обладнання – це хороші видатки, особливо, коли мова заходить про щось якісне, скажімо, американське.
Місце для безупинного прогресу і руху вперед у золотоніській хірургії авжеж є. Тим паче, у команді, де поєднуються неймовірний досвід і молодецький запал. Але при цьому багато задумів усе ж лишаються поза облавком, хоч і, як сподівається Ігор Іванович, рано чи пізно деякі з них неодмінно знайдуть своє втілення у житті.
— Для району – маємо доволі непогані показники, можемо багато чого зробити, показати, - зауважує Ігор Іванович.
На запитання «як золотоніський хірург міг би себе презентувати потенційному пацієнту», пан Ігор скромно відповідає, що насамперед треба розуміти, з якою проблемою зіштовхнулася людина, і чи зможе місцевий лікар цю проблему усунути. І головне – усунути її без шкоди для здоров’я пацієнта. Перше правило, можна навіть сказати, що це заповідь медицини – не нашкодь.
Потрібно максимально об’єктивно, без переоцінки самого себе, визначатися зі своїми можливостями, а вже потім – узгоджувати рішення. Якщо золотоніський хірург здатен вирішити проблему пацієнта, то звісно ж, він візьметься за справу. Але якщо лікар побачить, що дійсно потрібно звернутися на більш високий рівень – то він спрямує людину туди.
— Матеріальна база, на яку опираємося ми і на яку опираються найкращі заклади країни – вона, вочевидь, різниться, як і досвід та навички фахівців. У тому числі, не треба забувати про залучення спеціалістів із-за кордону. Тому з саморекламою і презентацією себе треба бути дуже обережним, інакше це може окошитися неприємностями. У моєму випадку – два роки роботи – так взагалі, треба намагатися якнайменше говорити і якнайбільше слухати та читати. Виголошувати якісь гучні промови – дуже-дуже неправильно, - каже Ігор Іванович. – Ще зарано, аби розкидатися такими словами.
Резюмуючи, можна сказати, що золотоніський колектив – молода команда, про що неодноразово наголошували і наш попередній співбесідник Богдан Дейнега, і герой поточного матеріалу Ігор Пилипенко – готовий до випробувань, а свої слова вони підкріплюють вчинками і навичками, які постійно покращують.
Кожен із хірургів прагне працювати якісно і самовіддано, але водночас, зазнаватися і вихвалятися своїми, поки що не дуже великими досягненнями і незначною кількістю практики – це не для них. Краще правильно оцінити власний рівень і спрямувати пацієнта до більш досвідчених фахівців, аніж наробити шкоди, а натомість за кілька років освоїти щось нове і відточити у цьому майстерність, і вже тоді братися до складнішої роботи.
Креативність, бажання працювати, прагнення бути спеціалістами найвищого класу, здорова самокритика та курс на саморозвиток, а також ідеї та задуми; і головне – дотримання заповіді медицини: не нашкодь. Все це – про золотоніських хірургів, молодих і перспективних фахівців, у яких попереду ще безліч професійних та життєвих звершень!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
