Я не хочу вертатись додому влаштуйте мене десь, - у відчаї, стоячи у дверях служби у справах дітей, сім’ї, молоді та спорту, звернувся 16-річний підліток до службовців.
Після такого неочікуваного звернення хлопчика до служби, його направили до патронатної сім’ї. Там він мав прожити три місяці, за які мама б одумалася і мала право забрати неповнолітнього сина додому, інакше б її позбавили батьківських прав. Але...все склалося не так.
За словами підлітка, батьки постійно сварилися, а тато зловживав спиртним і неодноразово бив хлопця. Згодом мати з трьома дітьми переїхала у Золотоношу до співмешканця. Хлопчик відразу не вжився з вітчимом. Почав проводити час з «не такою» компанією, без причини пропускав заняття в школі, не ночував вдома. Більш того, у підлітка на грунті стресу й емоцій проявилися нервові звички – він видирав собі волосся з голови, роздряпував руки. Закінчивши 9 класів, підліток вступив до закладу середньої базової освіти.
— Але в результаті мама написала заяву, що згодна на позбавлення батьківських прав, - скрушно розповідає про долю неповнолітнього начальниця служби у справах дітей, сім’ї, молоді та спорту Ніна Засенко.
Незважаючи на поневіряння, підліток все ж сподівався на повернення до матері. Надіявся, що вони будуть разом. Більше того, він навіть не передбачав іншого фіналу і службовцям завжди казав: «Все буде добре, треба час». Та крайня зустріч матері з сином засмутила всіх.
— Я випадково зустрілася з матір’ю й сином, коли у них було побачення у парку. Поспілкувавшись трохи, мама попросила дозволу відійти з сином подалі, щоб поговорити наодинці. Вони пішли, а я дивлюся вслід і думаю: як вони схожі - статурою, повадками, він навіть ногу тягне як матір. Не дарма кажуть, що сини, зазвичай, материна копія і велика любов, - продовжує посадовиця.
Виявилось, що мати прийшла на зустріч не для того, щоб забрати сина, а… обґрунтувати свою відмову від нього. Хлопець не витримав такої зради. Розмова обірвалася.
Батько хлопця, якого вдалося розшукати працівникам служби, також не довго думав над майбутнім сина та погодився на позбавлення його батьківських прав.
Наразі Андрій, поки справа про позбавлення батьків батьківських прав розглядається в суді, перебуває у сім’ї патронатного вихователя. За словами Ірини Попової хлопець, прийшовши до них у сім’ю, був дуже сором’язливий:
А коли зрозумів, що ми йому раді, не будемо з нього сміятися, а навпаки завжди підтримаємо - почав потроху танути, ховати колючки. Швидко здружився з дітьми, які на той час були у нашій сім’ї, - розповідає натхненно вихователька, і додає, що виявила у хлопця приховані таланти: - Він любить куховарити!
— Мене тут чують і помічають. Зі мною говорять, цікавляться моїм рішенням. Раніше - я прийшов додому, мене облаяли і я пішов. Мою думку не враховували, вона не була пріоритетною для рідної мені людини, - ділиться спогадами юнак.
Чоловік патронатної виховательки так перейнявся долею підлітка, що на сімейній нараді вирішили подбати про нього до повноліття.
.
Голова сім’ї Олександр Сергійович, розповідаючи про підопічного, підкреслює, що спільну мову можна знайти з будь-ким. Хлопець для нього не обтяжливість, а перший помічник. Вони багато часу проводять разом.
Ніколи не знаєш, що підготувала тобі доля. Втративши найрідніших по крові, хлопчина вперше за 16 років відчув, що він потрібний, що його думка важлива. Замість стусанів, туги й усамітнення він отримав повагу і відчув свою потрібність та справжнє тепло родинного затишку.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
