Про неї говорять з екранів телебачення, шепчуть слухавки телефонів, обговорюють коментарі соціальних мереж. Мобілізація - в топі найактуальніших питань сьогоденних реалій України. Мирні міста, села та селища важко уявити у кольорах військової форми, але вже понад 8 років ми це спостерігаємо. 24 лютого почалась загальна мобілізація, яку згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розділено на чотири хвилі. Нещодавно Верховна Рада продовжила строк воєнного стану і загальної мобілізації до 23 серпня.
Під час першої хвилі до армії призивали: оперативних резервістів, колишніх військовослужбовців та ветеранів АТО та ООС. Під час другої хвилі, до армії призивають резервістів, які не потрапили до першої хвилі мобілізації та військовослужбовців, які проходили строкову службу до 2014 року або служили за контрактом. Офіцери запасу та військовозобов'язані, які закінчили військові кафедри вузів будуть призвані під час 3-ої хвилі мобілізації. Четверта ж хвиля, згідно із законодавством, охоплює всіх громадян, які не мають обмежень за віком і станом здоров'я.
Чи задавались ви колись питанням: а я знала про мобілізацію до війни? Чи чула взагалі це слово? Наскільки воно ріже слух сьогодні? Що дає мобілізація: потрібна чи ні? Можливо військовою справою мають займатися лише військові, а цивільних мобілізувати на розбудову міст у майбутньому? З цими питаннями ми звернулися до жителів Золотоноші.
«Кожен має робити свою роботу»
— Я ціную, що зараз мужні хлопці та дівчата боронять нашу країну, - ділиться Анатолій, житель Києва, який приїхав у Золотоношу до друзів. – Я не пам’ятаю, коли вперше почув це слово – мобілізація. Воно доволі гучне, раніше просто говорили «беруть в армію», а сьогодні в кожному радіо- та телеефірі можна почути, але так потрібно. Зараз не просто важкі часи, вони небезпечні й підступні. Хоча, я все ж таки вважаю, що військовою справою мають займатися військові. Кожен має робити свою роботу.
«Мобілізація вже 8 років, але тільки зараз усі про неї кричать»
— Знаєте, мені зараз болить за військових, за бійців, які вже восьмий рік захищають наші кордони. Вони бачили пекло, як взагалі можна передати те, що ніколи не розчиниться у їх голові, - говорить Петро, місцевий підприємець. – Ну це ж не передати. Уявляєте, скільки жаху вони пам’ятають і скільки із нього не розповідають нам. Але вони зараз теж там, воюють, бо таке їх завдання. Мобілізація вже 8 років триває, але тільки зараз усі про неї кричать. А щодо мобілізації цивільних для розбудови міст, то це зайве. Кожен свідомий громадянин мусить допомагати відновлювати країну після перемоги.
«Ми захищаємо свій жіночий батальйон»
— Згадайте слова мудрого Шевченка: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!». Мені навіть немає чого і додати, - поділилася Антоніна, домогосподарка із Золотоноші. – Я з родини військових і ніколи не ставила собі запитання, а навіщо тато з дідом ходять на службу. Це їхнє покликання, вони завжди говорили: «Ми захищаємо свій жіночий батальйон». Хоча зараз дівчата теж служать і виконують свій бойовий обов’язок. Мобілізація – це процес, як його не назви, суть одна – призов до оборони. Ми обов’язково поборемо окупантів і усе буде Україна!
Загалом думки містян різняться, когось мобілізація лякає, а когось навпаки мотивує захищати і обороняти свою країну. Попри це, золотонісці вірять у перемогу і розуміють, що мобілізація – це не просто призов до армії, це комплекс заходів, спрямованих на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у воєнний стан у зв'язку з надзвичайними умовами всередині країни або ж за її межами.
Матеріал був виконаний за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ).
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
