Від 24 лютого 2022 року Черкаська область стала транзитною для переселенців та біженців з усієї східної – і не тільки – частини України. Саме через нас люди втікають від війни, отримують першу медичну та гуманітарну допомогу за потреби, зупиняються на якийсь час у тих чи інших населених пунктах Черкащини, а вже затим – рушають далі, на захід країни та за її межі.
Золотоніщина не стала винятком. Вулиці Золотоноші переповнені автомобілями на немісцевих номерах, на базарі час від часу можна почути непритаманну говірку, а довколишні села приймають неймовірну кількість людей у відсотковому співвідношенні до свого населення.
24 травня жителі села Деньги, під очільництвом старости Наталії Сергієнко, згуртувалися і взялися опорядити закинуті оселю та подвір’я для прибулої із Харківської області родини.
— Надзвичайно приємно, що наші жителі відгукнулися і надали допомогу переселенцям, - зазначає Наталія Михайлівна. – Дякую колективу школи та дитячого садочку, працівникам ПП «Зелена Діброва», ПП «Лазоренко», працівникам ТОВ «Гранекс-Черкаси» і працівникам будинку культури та сільської ради!
Загалом, деньгівчани прихистили 105 осіб станом на 24 травня. Раніше було більше, проте багато хто вже поїхав далі. Але водночас є і такі, хто придбав у селі житло і не має наміру повертатися туди, де у них нічого не лишилося.
Одна з родин оселилася у закинутій хатині. Її власник вже давно помер, а нащадки років 20 навіть не навідували свою спадщину. Все поросло бур’янами по шию, у хаті – припало пилом і сім’я з трьох людей мусила докласти надлюдські зусилля, аби облаштувати собі умови для проживання.
— Завозили напередодні продукти, деякі речі. І в мене просто серце кров’ю облилося, коли побачила місце, де їм доведеться жити… - зізнається староста. – Люди два місяці фактично сиділи у підвалі. Дорогою сюди їх обстрілювали і загалом евакуація була складною – без пожитків, без будь-яких інших засобів для життя. До того ж, жінка хворіє. Тож ми вирішили, що приказка «з миру по нитці – голому сорочка» тут як ніколи доречна. Я обдзвонила всіх і ми, згуртувавшись, швидко впоралися з цією роботою.
Деньгівчани вивезли два причіпи розмаїтого сміття, викорчували джунглі – інакше ті чагарники складно назвати – і надали подвір’ю та хатині пристойного вигляду. Проте головне – люди, які пережили чимало страждань і випробувань отримали змогу продовжувати жити максимально з максимально нормальним побутом.
— Вдалося знайти у ще одних небайдужих людей ділянку землі, аби можна було зробити невеличкий город, а завдяки «Гранекс-Черкаси» - завезли посадкову картоплю. Ми намагалися допомогти усім, чим могли і сподіваюся, що наша спільна підтримка дозволить їм стати хоч трішки щасливішими.
Також серед сільчан знайшлася перукарка, яка прийшла додому до переселенців, опорядила їхні зачіски, пофарбувала жінці волосся, одним словом – допомогла позбутися наслідків проведеного у сховищі від обстрілів часу. Щиро бажаємо родині, яку російські окупанти змусили покинути все своє колишнє життя, добробуту та якнайбільше таких людей на стезі буття, як деньгівчани, і віримо, що у них все буде добре!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
