З історії майже 400-літнього поселення
Мальовниче село, що увійшло у 2020 році до складу Золотоніської громади, розташоване на березі річки Кропивка за 16 км на північний схід від Золотоноші. Загальна площа населеного пункту сягає понад 200 гектарів. Народні перекази переповідають, що назва села походить від першого поселенця на прізвище Круп. Перша згадка датована 1640- ми роками. За часів козаччини Крупське входило до складу Кропивнянської сотні Переяславського полку. Під час терористичної акції голодомору 1932-1933 років загинула 21 особа. Жертвами сталінського політичного терору стали 4 жителі. З 19 вересня 1941 по 22 вересня 1943 року село було окуповане фашистськими військами. Близько 250 крупчан були мобілізовані на Другу світову війну, з них 165 загинули. 39 нагороджені бойовими орденами та медалями. У післявоєнні роки на території села діяв колгосп ім. Крупської, що мав 2269 га землі. Станом на 1972 рік у селі проживало 944 мешканці, працювала восьмирічна школа, клуб, бібліотека, ФАП, дитячі ясла, садок, швейна і взуттєва майстерня, магазин.
Бібліотека
Нині у Крупському зведений сучасний навчально-виховний комплекс, працює сільська бібліотека, діє Будинок культури на 450 місць, проведений водопровід.
Крупське – колиска доброти, характеру, колориту та самобутності
Засіяно понад 70% площ
На території села діє ПП «Крупське», що займається вирощуванням зернових культур. Його очолює директор Володимир Барвет. Старостою села призначена Надія Хомут. Але навіть за умови виборності, цю посаду сільчани однаково б довірили саме Надії Василівні, оскільки кращої і авторитетнішої кандидатури для комфортного буття у Крупському, місцевим годі й бажати. З цією думкою повністю згоден і директор приватного підприємства, з яким керівниця з перших днів роботи знайшла спільну мову, розуміння і підтримку, компроміс у вирішенні нагальних проблем.
В. Барвет
— Потерпаємо фінансово, бо наразі немає реалізації продукції, - розповідає Володимир Васильович. – Мали намір більш ефективніше продати зібране збіжжя навесні, але війна внесла свої корективи. У Європі вже є проблеми із забезпеченням рослинною олією, але через логістичні проблеми не можемо постачати цей продукт, хоча й маємо достатньо соняшникової сировини.
За словами керівника, 4 осіб підприємства мобілізували до війська, що болісно відгукнулося в організації посівної кампанії. Дизельного паливна та мастильних матеріалів для весняно-польового комплексу робіт вистачить, оскільки зазвичай заготовляють їх ще наприкінці минулого року. Як і засоби захисту рослин. Так уже в господарстві повелося на основі багаторічного досвіду. Станом на 5 травня ПП «Крупське» засіяло вже понад 70% посівних площ. Залишилося вкинути в землю зерно кукурудзи, але не дозволяє температурний режим для цієї теплолюбної культури. Соняшник менш вибагливий, тому аграрії вже на завершальній стадії посіву. Обробили сходи пшениці, завершили внесення гербіцидів.
ПП "Крупське"
Копілка добрих справ керівника приватного підприємства Володимира Барвета, що протягом десятиліть робили на благо місцевих мешканців, вже повна під зав’язку. Серед них – глобальні – будівництво дитячого і тренажерного майданчика, перенесення пам’ятника, корчування старого фруктового саду та розпахування наділів для учасників АТО/ООС і буденні – розчищення вулиць, вивезення сміття, оранка та культивація городів пайовиків. У мріях – зведення церкви, до якого повинна долучитися уся міні-громада. «Це святе, з вірою в серці повинні зростати наші діти і внуки», - твердо переконаний далекоглядний Барвет, що змалку вихований на любові до землі, до всього живого.
Чим вражає Крупське?
Найперше, своєю бездоганною чистотою і затишком. Про його центральні вулиці і вулички на околиці з впевненістю можна сказати: «Хоч каші кинь!» Відразу кидаються в око хазяйські порядки, наведені не за один день. Тобто це стиль життя і господарювання. Не встиг журналістський десант зустрітися з місцевим керівництвом, як першими на вулиці уздріли Оксана Дробітько та Людмилу Дробну. Жінки вправно орудували газонокосилкою на зеленій зоні між адмінприміщенням та Будинком культури. А напередодні вони рівненькими стібками обкосили територію біля пам’ятника. Обабіч старостату буяла доглянута клумба – справа невтомної підсобної робітниці Лідії Алєксіної.
НВК
Така ж зразкова, цнотливо-біла чистота і біля школи. Такий стиль роботи директорки Любові Безкровної, де виховання починається далеко за порогом школи. Ступивши на територію закладу, не те що смітити, а навіть думки про викинутий папірець грішно допустити. Поруч школи – дитячий майданчик для наймолодших вихованців закладу. Їх у садочку - 12. У НВК ж навчається 53 діток. Зліва – розкинувся молодий фруктовий сад. Колектив під очільництвом Любові Михайлівни долучився до всеукраїнської кампанії «Сади Перемоги»: засадили ділянку площею 10 сотих городніми культурами – буряком, картоплею, цибулею, морквою, квасолею.
Церква
У старому приміщенні школи на вулиці Наталії Ужвій розмістилася церква. Далі – вулиця Дружби, на якій будинки один в один, бо зведені для молодих спеціалістів за колгоспні кошти.
Навпроти адмінприміщення старостату і контори підприємства – сільський ФАП, який очолює Світлана Пономарьова. Двічі на місяць виїзний прийом проводить лікар Золотоніського центру медико-санітарної допомоги Людмила Строкань. Поруч – колишнє кафе, де колись гучно гуляли весілля та ювілеї, а нині – не до святкувань, хіба що поминальний обід хтось замовить.
Минулого року Надія Хомут організувала грандіозне розчищення центрального кладовища, куди 30 років не ступала нога господарника. Комунальники ПП «Базис плюс» випиляли та вивезли понад 30 вантажівок аварійних дерев, гілля, непотребу. На рахунку амбіційної старости грейдерування вулиці Благовісна і Григорія Сковороди та завезення асфальтного сколу на Григорія Сковороди. Цьогорічна весна запам’ятається сезоном суботників, які проводили переважно жіночими силами працівниць старостату. Понад 20 сільських активістів долучилися до розчищення дороги до Слобожанського кладовища.
Зона дозвілля на Слободі
Серед новозбудованих за 1,5 роки очільництва Надії Хомут локацій – зона відпочинку біля річки у мікрорайоні Слободи. Тут на березі місцеві активісти встановили 2 дерев’яні будиночки, викопали криницю і спорудили зруб із колодязним журавлем. Колоди для цямрин привезли чоловіки з ГО «Холодний яр». Довкруг криничку обсадили калиною. Кущі гарно вкоренилися і вже наступного року потішать плодами. Під розлогою вербою біліють мішки.
— Це відпочивальники облаштували місце для збору сміття, - пояснила Надія Василівна. – Визначили зону поближче до дороги, щоб ближче було вантажити на причіп.
Біля річки рибалили два чоловіки. В одного з них риба клювала значно краще, про шо свідчив добрий улов коропчуків та карасиків. Напередодні взагалі піймав понад 20 кілограмів. Для іншого ж куди важливішим був сам процес, а не результат у садку.
Заїхали на вулицю Андрія Вовка – це на Калинівці, де восени за кошти громади підрядна організація ТОВ «380 В» облаштувала вуличне освітлення. Увімкнені світильники видно не тільки у Крупському, а й у довколишніх Богуславці та Синьооківці. Додатково встановлено 5 світлочок – вул. Садова, Благовісна, Наталії Ужвій, Лугова. На цій вулиці мешкає самотня 78-річна Харитина Лебедюк. Вона попросила старосту, щоби нею опікувалася соціальна робітниця Галина Гвоздь.
Відвідали й найстаршу мешканку Крупського 99-річну Олександра Дубок, за якою доглядає донька Віра Миколаївна. Багатодітна родина Наталії та Олександра Грекалів зустріла майже у повному складі – Матвій, Тимофій, Мар’яна, прихопивши ще й чотирилапого пухнастика. Таких родин у Крупському три.
На вулиці Гагаріна здаля видно помешкання, де створений дитячий будинок сімейного типу Григорія та Тетяни Раджабових. І хоча батьки нас не дочекалися, у господі привітно зустріла різновікова малеча: Артем, Богдан, Катерина, Михайло, Марія, Віталій і власна донька Неля. Вони довго лаштувалися і збиралися перед об’єктивом, не дочекавшись найстаршої Аліни. У доглянутому дворі сімейства облаштовані руками господаря оригінальні природні локації: лелече гніздо, ставок із жабками, фонтанчик і багато-багато зелені. Вже вилетіли з батьківського гнізда, але не забувають дорогу до отчого порогу Максим і Вадим, Оля і Ярослав.
Серед найпоширеніших прізвищ – Бесараб, Калина, Опрафат, Пистієнко, Косюра, Гринь, поодинокі – Лебедюк, Приложенко, Протасов.
Села, як і люди, мають свої біографії. І у кожного вона своя – неповторна. Тільки в селі людина може так тісно спілкуватися з природою, розуміти її душею і серцем, милуватися її неповторною красою. Для багатьох Крупське є маленькою Батьківщиною, де живуть українські звичаї і традиції, де продовжується життя, де пишуться нові сторінки його біографії.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
