Конкурсна комісія, у складі якої – представники обласної організації Національної спілки письменників України та золотоніські митці, підбила підсумки та визначила переможців Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Івана Дробного, встановленої Золотоніською міськрадою спільно з Черкаською НСПУ.
Валерій Скляр (праворуч)
З-поміж восьми гідних претендентів визначено трьох лауреатів: у номінації «Поезія» ‒ Катерину Вербівську (м. Черкаси) за збірку поезій «Тополине танго»; у номінації «Проза» ‒ Івана Дубініна (м. Черкаси) за мемуарну повість «Іди, синку, іди…»; у номінації «Музичне мистецтво» ‒ Валерія Скляра (м. Золотоноша) за цикл пісень на слова Івана Дробного. Відповідно до положення, лауреатові вручається диплом і грошова винагорода у 10 тисяч гривень у кожній номінації.
Нагадаємо, що у 2020 році на серпневій сесії Золотоніської міської ради депутати затвердили положення про присудження премії відомого на теренах всієї України письменника, поета, педагога, почесного жителя Золотоноші Івана Дробного. Тоді вирішили присуджувати літературну премію щорічно, а підсумки конкурсу приурочити до дня народження Івана Семеновича – 16 січня. На початку січня відбулося урочисте вручення першої премії Івана Дробного. Тоді її лауреатами стали: Володимир Побиванець із Золотоноші, Юлія Бережко-Камінська з м. Буча, Таміла Чупак з Кам’янки.
16 січня 2021 року Івану Дробному виповнилося б 90 років. Його не стало 22 жовтня 2018 року. Іван Семенович народився у селі Богуславець, 1954 року закінчив мовно-літературний факультет Черкаського педагогічного інституту. За фахом учитель української мови і літератури. 30 років віддав педагогічній роботі. Вісім років учителював на Шполянщині. Потім трудився у Золотоніському училищі механізації сільського господарства, працював інспектором шкіл районного відділу народної освіти. А з травня 1965 року став заступником директора Золотоніської міської школи №6. Іван Дробний − лауреат обласної літературно-публіцистичної премії імені В. Симоненка, був членом Національної спілки письменників України.
Девізом життя Івана Семеновича був рядок із його поезії: «Добро робити треба, допоки день сія».
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
