Ця історія повчальна для тих людей, хто впевнений, що добре орієнтується на місцевості. Особливо це стосується любителів тихого полювання - грибників.
В один з минулих вихідних, пообіді, невеличка компанія із Золотоноші зібралася відпочити у лісі. І не просто відпочити, а з користю - назбирати грибів. Обрали добре відому місцину поблизу села Вільхи. Бували там неодноразово і знали територію, кажуть, як свої п'ять пальців. Тож, чоловіки подалися збирати гриби, а жінки, тим часом, заходилися готувати легкий перекус.
Через деякий час один з чоловіків повернувся, а другого й слід пропав. Хвилювання з кожною хвилиною наростало, бо вечірні сутінки почали огортати крона дерев. Кинулися телефонувати, виявилося, що чоловік ще й забув у машині свій мобільний, натомість забрав ключі. Самотужки почали шукати, гукати, навіть багаття розклали, сподіваючись, що він його помітить. Втім, все було марно.
Як розповіла одна із жінок, поки видно було, тривоги великої не виникало, думали, що ось-ось повернеться. А коли почало темніти, кинулися бити на сполох і кликати на допомогу. Бо ліс великий і сподівання, що самі справляться, не вселяли надії. Зателефонували друзям, знайомим, навіть у поліцію заявили про зникнення чоловіка, розповіли про його прикмети.
Вже близько 18 години чоловік вийшов на зв'язок. Блукав він по лісу майже три години і опинився за селом Коробівка. Вийшов на дорогу, де його підібрали мисливці. Чоловік попросив зателефонувати родичам, щоб не хвилювалися. І коли ті почули, чи бувало не шукають грибника, на серці відлягло. "Вже все передумали тоді, - ділиться родичка. - Може десь впав, підвернув ногу, чи погано стало. Всяке лізло в голову. Адже ліс він добре знає".
Був впевнений, що йшов вірним шляхом. А потім, коли зрозумів, що заблукав, почав бігти, аби якомога швидше, завидно вибратися з лісу, дістатися бодай кудись. Пройшов кукурудзяне поле, зустрічав на своєму шляху і зайців, і кабанів, тільки людей не видів. Орієнтир запримітив, коли вже включилося вуличне освітлення у Коробівці, тож почав йти на ліхтарі. Страху додавало, що недалечко стріляли мисливці. Його знайомий єгер так само зізнався, що й сам блукав не раз на тому місці. Воно ніби зачароване: коли туди потрапляєш, то відразу втрачаєш орієнтир.
Чоловік - досвідчений у плані орієнтування на місцевості, завжди знаходив дорогу з лісу додому. Але цього недільного дня все сталося по-іншому. Самовпевненість зіграла злий жарт. Чоловік пережив чимало страху, зарікся, що більше збирати грибів не буде.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
