У Золотоноші жінка знайшла загублену шкатулку із ювелірною прикрасою і одразу кинулася на пошуки власника.
Прямуючи звичним маршрутом, пані Алла натрапила на чорну коробочку з прикріпленим до неї аркушем-візиткою ювелірного магазину. Вона одразу подалася у соціальні мережі і в одній з груп опублікувала допис про пошук неуважного власника, котрий, певно, вже зневірився та вельми засмутився.
Аби не віддати річ в руки шахраїв, жінка попросила власника назвати, що саме в тій шкатулці, а також ретельно описати. Це стало би запорукою чесності того, хто звернувся. Пані Алла дала коментар до свого вчинку:
− На мою думку, Фейсбук є наразі найбільш зручним способом поширення інформації, тому я навіть не розмірковувала щодо інших варіантів. Власник знайшовся того ж дня, ми домовилися про зустріч і вже 4 березня я віддала прикрасу в руки законного власника, − запевнила жінка. – Віддати людині річ, яка є важливою, чи ж то пак, просто вартісною для неї, для мене настільки ж необхідно, як і кисень. Таке виховання. А от якось прославляти себе за цей вчинок аж ніяк не прагну.
Подібні дії можна вважати рідкістю у наш час. Ця історія має бути прикладом для наслідування, а також таким собі навчальним посібником для юного покоління, яке тільки починає пізнавати життя.
На превеликий жаль, нам так і не вдалося поспілкуватися з ощасливленим пані Аллою власником ювелірного виробу. Можливо, це придбання було подарунком для коханої людини до свята 8 Березня, а вся та палітра емоцій насправді виявиться претекстом до романтичної історії, до таких собі Ромео та Джульєтти із Золотоноші. Ми щиро плекаємо надію, що власник помітить цю публікацію і погодиться вийти на зв’язок для бодай короткого коментаря.
А що ви думаєте про цей вчинок? І як би вчинили у такій ситуації саме ви? На ці, здавалося б, прості питання відповіли жителі нашого міста:
− Вчинок гідний, без всяких сумнівів, − коментує Артур Сірош. – Однак особисто я, скоріше за все, навіть не помітив би, що щось там лежало на землі. А коли б і помітив би – навряд чи став би піднімати. Мені було б ліньки шукати когось і займатися цим. А собі б не лишив, бо потім би ще сказали, що вкрав.
На противагу такій думці висловилася Ірина Федорова:
− Це дуже похвальний крок. Не кожен почне бодай міркувати про пошуки власника, не кажучи вже про дії стосовно цієї задачі. На мою думку, опинившись у такій ситуації, я би вчинила так само. Принаймні, я хочу в це вірити. Чуже ніколи не принесе добра, чи ж то і геть окошиться сторицею…
Наші герої сказали так. А як би ви відповіли на ті ж запитання?
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
