Так, подейкують, що Джонні-пончик був англійським аналогом Колобка. Хоча, був ще у нього американський “колега”, якого називали “Пряниковий чоловічок”.

Так, ви праві, адже з 1991 року Всесвітній день казок святкують 20 березня. Це свято виникло вперше у Швеції і сьогодні має щорічний характер. Хоча у деяких джерелах пишуть й про інше свято - Міжнародний день казок. Його відзначають 7 червня.

У цій казці королева попросила мисливця принести серце її, як доказ смерті Білосніжки. Але він не зміг себе вмовити виконати наказ. Тому приніс королеві серце кабана.

Більшість казок цих авторів виникли в народі в епоху Середньовіччя. Тому іноді оригінальність сюжетів відрізнялися жорстокістю та натуральністю побутових сцен. Кажуть, що в такий спосіб казкарі готували дітей до всіх реалій тогочасного життя.

Аліса пройшла шість струмків, бо така кількість горизонталі необхідно подолати пішаку, щоб стати королевою.

А переглянути сюжет казки ви можете у відеоролику - клац сюди і готово!

Якось голуб став просити дрозда, щоб той навчив його гніздо мости'ти. Пого'дився дрізд. Та тільки поклав декілька гілочок, як голуб сів на них і вуркоче: «Знаю, знаю…»

Розгнівався дрізд та й каже:

– Коли знаєш, то навіщо просиш?

І полетів собі геть.

А голуб зовсім не вмів гніздо мостити.

Ото скільки дрізд йому допоміг, таке гніздо в нього й лишилося назавжди.

Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.

— Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу.

Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом.

— Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила.

Журавель стук-стук дзьобом — нічого не спіймав.

А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї не з’їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:

— Вибачай кумочку, більше не маю вас чим гостити.

— Спасибі й за те, — пісним голосом промовив Журавель. — А ти б, кумонько, до мене завтра в гості прийшла!

— Добре, кумочку, прийду, чому не прийти, — мовить Лисичка.

На другий день приходить Лисичка, а Журавель наварив м’яса, бурячків, фасольки, картопельки, покраяв усе те на дрібні шматочки, зложив у високе горнятко з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.

— Живися, кумонько! Не погордуй, люба моя, — припрошує Журавель.

Нюхає Лисичка — добра страва! Встромляє голову до горнятка — не йде голова! Пробує лапою — годі витягнути. Крутиться Лисичка, заскакує відти й відти довкола горнятка — нічого не порадить. А Журавель не дармує. Дзьоб-дзьоб у горнятко та й їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не виїв.

— Вибачайте, кумонько, — мовить, випорожнивши горнятко, — чим хата багата, тим і рада, а більше на сей раз нічого не розстарав.

Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостину. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з журавлями приязнь водити.

Клац сюди, щоб детальніше ознайомитися з казкою!