Тест на знання національного одягу українців

Дівочий наряд складався з білої вишиванки з довгими широкими рукавами, прикрашеної багатобарвною вишивкою, на яку надягалася хутряна безрукавка з яскравими кольоровими візерунками, вишитими вовняними нитками. На стегна пов'язувалася опинка з вовняної тканини, теж прикрашена вишивкою. На голову дівчини надягали «коду» - оригінальний головний убір, основа якого робилася з картону, потім обшивалася тканиною і прикрашалася штучними квітами, тасьмою, бісером. Прикрасами для дівчат служили намисто з кольорового скла. Взувалися дівчата в шкіряні черевики. Черевики були жовтого, червоного або коричневого кольору з декоративним орнаментом.

Юнаки та молоді чоловіки Буковини носили довгі тунікоподібні сорочки-вишиванки поверх нешироких штанів - холош, зшитих з нефарбованого полотна і прикрашених вишивкою по низу штанин. Пояси у них були шкіряні, широкі. В якості верхнього одягу - безрукавка з овчини і суконний сердак, які прикрашалися шкіряними аплікаціями, вишивкою, шнурками. На капелюхи нашивались квіти, пір'я, різнобарвна тасьма. На ноги одягали «зморщування» - вид личаків, зшитих із шкіри. 

У цьому регіоні популярні жіночі блузки з білої тонкої тканини на кокетці. Вони вишиваються красивими кольоровими рослинними орнаментами, виконаними гладдю. Особливу увагу у вишивці приділяють багатьм яскравим кольорам. Поверх барвистою широкої спідниці одягається ситцевий фартух, прикрашений оборкою - «шляркой» і різнобарвною тасьмою.

У чоловічому костюмі звертає на себе увагу біла вишиванка, зшита на кокетці, зі вставкою з дрібних складок - «фальбаночек». Комір-стійка, пазуха та манжети розшиваються багатобарвними рослинними візерунками. Брюки можна використовувати звичайні сучасні, бажано темного кольору.

Блузка з суцільнокроєними рукавами з тонкої білої фабричної тканини. Для Подільських молодіжних вишиванок характерна багатобарвна багата вишивка по всьому рукаву, а також на грудях і подолі. Темна безрукавка з вовняної тканини, що нагадує корсетку, красиво вишивається, в основному кольоровими рослинними візерунками. Спідниця з такої самої тканини, що і безрукавка, шиється в складку. Її поділ прикрашається вишивкою. З таким костюмом добре виглядають м'які туфлі, що імітують традиційні шкіряні постоли.

Жінки постарше прикрашають свої вишиванки більш скромними візерунками нитками одного або двох кольорів. Покрій традиційний - з суцільнокроєними рукавами. Красива кольорова спідниця з вовни має широкі фалди або складки, її поділ прикрашається темними стрічками або невеликим мереживом.

Костюм для жінки складається їх бавовняної вишиванки, виконаної в місцевих традиціях, і вовняного плаття без рукавів, що імітує спідницю з безрукавкою. Фартух кольором в тон сукні прикрашений традиційною вишивкою та мереживом. Вовняну хустку виткано квітковим малюнком. З цим одягом добре гармонують прикраси у вигляді бус в кілька ниток і плетеного намиста з бісеру.

У схожому складі можна створити костюм для молодої дівчини. Вишиванка шиється з коротким рукавом, прикрашається традиційною вишивкою. Для сукні-сарафана краще використовувати світлу кольорову молодіжну тканину. З прикрас - невелика плетінка з світлого бісеру.

Сорочка-вишиванка шилася на кокетці, багато декорувалася червоно-чорними орнаментами з використанням мережки. Кофти - «юпки» прикрашали різнобарвною тасьмою і мереживами. Спідниці шили широкі, з красивою фабричної вовняної тканини. Для обробки використовувалися стрічки, а нижній край підшивали «щіточкою», яка захищала край від протирання. Ошатний фартух прикрашали вишивкою, мережкою, мереживом і рюшами. Волосся жінки туго скручували в «Гугл», на неї надягалася «сіточка», і зверху надягали красиву хустку з вишивкою. На ногах жінки носили високі черевики зі шнурками.

Чоловіки носили тунікоподібні сорочки. Вишивкою прикрашалися манішка, стоячий широкий комір і нижній край рукавів. Характерним елементом чоловічого костюма цього регіону був короткий суконний жилет темних кольорів - «жільотка». Брюки шерстяні, вузького крою. Чоботи носили з високими твердими халявами - «пляшки». На голову одягали картуз - різновид кашкета.

Відмінною рисою юпок і корсеток цього регіону були прямокутні вирізи горловини, які зараз називаються «каре». Шили юпки з фабричного сукна, оксамиту та інших негрубих тканин. Прикрашали орнаментами з кольорових ниток і стрічками. Плахти носили цілісні, невідкладні. Полотно для них ткали з багатобарвним красивим орнаментом. Спереду на плахту надягали фартух з білого полотна, прикрашений багатою вишивкою. Використовувалися численні прикраси - намиста, дукачі, сережки. Заможні жінки могли дозволити собі чобітки «чорнобривці» на каблучку, з мідними підківками.

Чоловіча полотняна сорочка шилася з широкими рукавами без манжет в дві полички. Попереду нашивалася манішка, комір-стійка зв'язувалася стрічкою або тасьмою. Вишивка виконувалася в традиційних червоно-чорних тонах. Сорочку заправляли у вільні шаровари з міцного сукна. Пояси ткали дуже довгими і широкими, з яскравих ниток, кінці оформляли китицями. З верхнього одягу найбільш популярними були свитки. Їх шили з щільного домашнього сукна. Комір-стійку, краї рукавів і підлоги сувої прикрашали смужками тканини, тасьмою. На голову одягали циліндричну смушкову шапку.

Львівським жіночим вишиванкам властиво багатство вишивки на рукавах. Безрукавка з сукна обшивається кольоровими шнурами з вовняних ниток та мереживом. Жінки носили легкий Кабат, який теж прикрашався шнурами. Поверх спідниці з вовняної тканини в смужку надягався фартух, вишитий українськими рослинними орнаментами. На голову надягав барвистий головний убір - «барвниці», а зверху він прикривався вишитою хусткою з тонкого світлого полотна. Шию і груди прикрашали різнокольоровими намистами або ґерданами. Постоли надягали на полотняні онучі.

Чоловічі сорочки шилися на кокетці. Вишивка була на відкладному комірі, манжетах і на грудях. Штани вузькі, темні, шили їх з домашнього сукна. «Каптан» - вовняний каптан, прикрашався шкіряними або сукняними аплікаціями та шнурами різних кольорів. Капелюхи носили вовнні, прикрашали їх квітами, пір'ям і стрічками. Взувалися в постоли, але люди не бідні могли дозволити собі красиво декоровані шкіряні чоботи.

Білі жіночі вишиванки шили з вузьким коміром - стійкою, який теж обшивався візерунком. Для вишивок, виконаних хрестиком, характерні червоно-чорні і червоно-сині колірні поєднання, а також мережка. В якості спідниці використовувалися дві запаски - передня і задня різних забарвлень. На талію пов'язували гарний широкий довгий пояс з китицями. Верхнім одягом служила «юпка» - суконна або байкова куртка. Для її прикраси, крім звичайних матеріалів, використовували аплікацію червоними «перчиками». На голову одягали яскраві вишиті хустки. Численні різнокольорові намиста - основна традиційна жіноча прикраса. Святкова взуття - червоні сап'янові чобітки.

Чоловічі вишиванки з білого домашнього полотна, зібрані під вузьким коміром, вишивалися хрестиком червоними, чорними і синіми нитками. Штани-шаровари з грубого домашнього полотна підперізували широким, тканим кольоровими смугами, поясом. У прохолодну пору року надягали суконну свитку, яку прикрашали вставками зі шкіри або вовняними смужками. На голову одягали високу шапку з каракулю, на ноги - невисокі шкіряні чоботи.

Вишиванки для жінок шилися з прямокутними вставками, які багато вишивалися поряд з рукавами і вузьким комірцем-стійкою. Рукава знизу збиралися в збірку «на нитку». На Подолі сорочки нерідко виконувалася мережка. Корсетки шили з фабричної тонкої вовни, а на свята з шовку або парчі. Спідниці плахти ткали складним квадратним візерунком. Спереду вона закривалася «завісою» - ошатним порадникомфартухом, який прикрашали широкою тасьмою. Голову жінки покривали барвистими хустками, надітими поверх очіпка. Взувалися в свята в сап'янові чобітки.

Особливістю чоловічих сорочок цій області були «бочки», які вшиваються між поличками. Полички збиралися в збірки і пришивались до кокетці. Вишивка складалася звичайно з червоно-чорних орнаментів, виконаних хрестиком. Сорочку носили, заправляючи в широкі штани, верх яких обв'язують красивим поясом з бахромою. Популярний літній чоловічий головний убір - солом'яний капелюх «бриль». Взуття - шкіряні чоботи.

Оскільки раніше територія Черкащини була розподілена між Подільською, Київською та Полтавською губерніями, різнилося й вбрання населення, яке тут мешкало.

За даними дослідників, в основі комплексу Правобережної Черкащини лежить сорочка з суцільним рукавом, пришитим на основі. Також вбрання мало невеликий стоячий, виложистий або у вигляді оборки (матерії, зібраної в складки, - ред.) комір. Вишивали у сорочці здебільшого вставки (смужка тканини на рукаві, - ред.) й верхню частину рукавів, комір, поділ, іноді пазушку.

Загалом особливістю одягу Правобережжя є тенденція до поліхромності (багатобарвності, - ред.) в орнаментації сорочок, а також зменшення їхньої довжини.