Тест: що ви знаєте про козаків?

Перші згадки про українських козаків зустрічаються в історичних джерелах 80–90-их років XV ст., йшлося про населення центральної України, яке ходило на різні промисли («в уходи») — полювання, рибальство, видобуток солі, селітри або займалося охоронною службою на кордоні між князівством Литовським і Кримським ханством.

На початку 1550-х років Вишневецький побудував за порогами Дніпра велике укріплення. Знаходилось воно на острові Хортиця. За останніми археологічними дослідженнями, фортеця була мурованою. Вона і є перша Запорізька Січ.

Так! Шабля - символ козацтва, оскільки козаки завжди з пошаною ставилися до цього виду зброї, називаючи її «сестрицею» чи «жіночкою».

Після успішного навчання «молодик» складав іспит на звання козака. Це було жартівливе випробування, під час якого спільнота перевіряла козака на витривалість, спритність та мужність. Саме таким було перше випробування.

Здолавши перше випробування, він мав подолати на човні пороги (пливти потрібно було проти течії).

Завершальним випробуванням була поїздка верхи (на необ’їждженому коні, обличчям до хвоста, без сідла та вуздечки) по степу: козак мав повернутись до Січі неушкодженим.

Батьки були для козака «еталоном» та «вищим судом»: без їх згоди та дозволу не можна було навіть до роботи взятись. Неповага до батьків вважалась гріхом і засуджувалась. Також козака вчили поважати старість: незалежно від того хто перед тобою старий отаман чи старий жебрак – поважати ти їх маєш однаково і однаково кланятись з поваги до їх віку. Молоді козаки допомагали старшим людям по господарству. Виконували ту роботу, на яку в старих вже не було сил. Крім того, молодий козак не дозволяв собі в присутності старших зайвого: курити люльку, говорити без дозволу, сидіти в їх присутності, лихословити. Слово старшого було вирішальним під час конфліктів між молодими козаками – це рішення не оскаржували і виконували без зайвих слів.

Дві групи козаків вишиковувались один навпроти одного, козаки тримались зціпленими у лікті руками. Основне завдання: відтіснити «лаву» суперника, повалити або розірвати її. 

Дві групи козаків перетягували канат над багнюкою чи калюжею (переможені під сміх глядачів опинялись в багнюкі).

Також були змагання на витривалість: стрибання в мішку. Козак мав дострибати до визначеної точки й не впасти. 

Подібне навчання витримували не всі охочі, то ж перший зустрічний козаком не ставав.

Характерниками називали козаків, які, нібито, були чаклунами, вміли перетворюватися на вовків, зцілювати рани, ловити кулі зубами, наводити морок на ворогів та робити багато інших неймовірних речей.