Про надання медичних послуг сімейними лікарями Золотоніської міської первинки в умовах реформування галузі охорони здоров’я Золотоноша.City писав неодноразово. А чим наразі живе районна первинка? Про це ми розмовляли з директоркою комунального некомерційного підприємства «Районний центр первинної медико-санітарної допомоги Золотоніської районної ради» Ларисою Насальською.
- Ларисо Олександрівно, як впроваджується медична реформа у сільській місцевості? Чи існують якісь особливості роботи або ж відмінності між районною та міською первинками?
- Ми зовсім різні. Структура району складається з 13 амбулаторій і 32 фельдшерськоакушерських пунктів. Декларуємо людей і у базових амбулаторіях, і в сільських ФАПах. Бувають випадки, коли у селах, через різні життєві обставини, відсутній лікар на роботі, тоді люди їдуть до нас у центр, який знаходиться у приміщенні Золотоніської районної багатопрофільної лікарні. Суттєвою відмінністю є й те, що ми залежимо від транспортного сполучення. Автобусів на села, особливо у післяобідню пору, практично немає, за винятком хіба тих пацієнтів, хто доїжджає своїми авто. Завантаженість наших медичних працівників досить велика. У нас люди здебільшого звертаються до сільських лікарів цілодобово. Тож, хоч напрямок - однаковий, але різниця в тому, що у міській первинці є тільки три амбулаторії, а у нас, крім амбулаторій, ще й ФАПи. Для прикладу: амбулаторія у Гельмязові об’єднує 9 сіл, у яких є ФАПи. Все це працює як одна структура. Така ж ситуація у Драбівцях. Пальмірська амбулаторія охоплює також п’ять сіл. Тобто, сільські амбулаторії мають свою структуру. Це головна і досить вагома відмінність. Якщо відбудеться реформа місцевого самоврядування у Золотоніському районі, і до міста приєднаються села з ФАПами, тоді і місто відчує, як забезпечувати роботу фельдшерів. Адже державне фінансування спрямовується лише на оплату праці сімейних лікарів.
- З яких джерел фінансується районний центр сімейної медицини?
- Наразі нашу первинку фінансує Національна служба здоров’я України. Також нас дофінансовує Золотоніська районна рада. Торік держава оплатила медичні послуги наших працівників на 17 млн. грн, а 7 млн. грн на потреби первинки надійшло з районного бюджету на поточні видатки, в тому числі, понад 3,2 млн. грн. витрати лише на оплату за комунальні послуги та енергоносії, а також 3,7 млн. грн. - на капітальні ремонти амбулаторій та ФАПів. Хоча у попередні роки, коли сума медичної субвенції була значно меншою від фінансування НСЗУ, з району фінансування було відповідно більше.
- Яка причина державного недофінансування?
- Реформа розрахована на те, що гроші йдуть за пацієнтом, а пацієнт йде за лікарем. Тобто, сімейний лікар декларує пацієнтів, тим самим набирає певну суму коштів. Якщо у місті на одного лікаря всього дві медсестри, то у нас на одного лікаря ще додаткове навантаження 2-3 фельдшерами, на яких Національна служба здоров’я не передбачає коштів. Ось чому по інших районах йде велике скорочення. Ми ще трохи тримаємося завдяки районній раді, РДА та сільським головам сіл району, тому й маємо можливість зберегти теперішній штат. Наразі 7 ФАПів повністю утримуються по рішенню сільських громад за рахунок бюджетів сіл. Після реформування місцевого самоврядування все залежатиме від того, скільки коштів матиме громада, чи буде вона в змозі утримувати ФАПи у селах. У місті ситуація простіша. Тут усі заклади знаходяться близько в межах міста. А ось, для прикладу, відстань до Гельмязова - 35 км, до Богданів - ще плюс 25. У цілому до Золотоноші це 60 км. То чи можемо там закрити ФАП? Звичайно ж, що ні. Куди людина ще зможе звернутися за медичною допомогою? Найперше – до фельдшера ФАПу, що поряд.
- Чи вистачає кадрів у районній первинці, чи, можливо, ця проблема вирішується за рахунок працюючих пенсіонерів?
- Наразі у нас не вистачає лікарів, є три вакансії. Вони вкрай нам потрібні зараз, не вистачає і фельдшерів. У Богуславці фельдшер звільнився через низьку зарплату. Утримувати сім’ю за такі мізерні гроші неможливо, діти ростуть. Пішов на іншу роботу, де платять більше, хоча в селі і має житло. Зростання зарплати реально відчули лише лікарі. Фельдшерам же немає з чого добавляти. Неодноразово зверталися до профільного міністерства, щоб підвищили коефіцієнт. Було колективне звернення директорів центрів первинної медикосанітарної допомоги області до міністерства. На жаль, відповіді ми так і не отримали.
- Чи звикли лікарі, що треба самим заробляти гроші? Маємо на увазі, чи змінилося ставлення до пацієнтів?
- Що означає заробляти гроші? Ми зараз одна сім’я. У нас в районі достатня кількість населення, щоб кожен лікар мав можливість задекларувати необхідну кількість пацієнтів. Проблема в тому, що лікарів не вистачає. Лікар відчує, що заробляє гроші, тоді, коли піде на свій хліб і стане ФОПом. Закон не забороняє це робити. Коли він матиме приватну практику, ось тоді сам вирішуватиме, чи тримати йому одну медсестру, чи двох фельдшерів. Чи потрібні йому санітарка та водій і чи зможе без них обійтися. Районному центру первинної медикосанітарної допомоги наразі потрібні водії, аби ми могли забезпечити надання послуг сільським жителям. Тому маємо машину і водія. Випадків переходу на приватну діяльність поки немає. Хоча новий міністр охорони здоров’я декларує страхову медицину, можливо, це стане поштовхом, щоб лікарі переходили у ФОПи.
- Ларисо Олесандрівно, багатьох золотонісців цікавить, чи виїжджають районні лікарі додому до пацієнта, і як ви визначаєте терміновість такого виклику?
- На виклики ми їздимо, дякуючи тому, що нас дофінансовує місцевий бюджет. Відмовити людині, де б вона не жила, ми не маємо ні морального, ані законодавчого права. Хоча бувають різні випадки. Але лікарі в основному знають у селах своїх пацієнтів, бо пропрацювали не один рік. І навіть два молодих фахівці вже увійшли в курс справ. Коли декларуєш людину, вже тоді дізнаєшся про її проблеми із здоров’ям.
- Чи регламентується час прийому одного пацієнта?
- Час прийому так. Законодавчо він регламентований. Але ми не відмовляємо жодному пацієнту. Якщо людина приїхала із села, ми ж не можемо сказати, що приїжджай завтра. Вже при першому зверненні ми повинні людину оглянути і дати пораду.
- Якщо пацієнт не підписав декларації, чи будуть надаватися йому медичні послуги?
- Звичайно. Але тепер вже, як прописано у законодавстві, тільки за власні кошти. Це відбудеться тоді, коли пройде реформа вторинної ланки охорони здоров’я. Якщо вступить в дію цей закон, то пакет медичних послуг надаватиметься безкоштовно тільки тим пацієнтам, з якими укладені декларації. Людина, яка не має такої угоди, оплачуватиме послуги з власної кишені. За винятком невідкладної допомоги.
- Чи має юридичне право лікар для консультації за телефоном?
- Так. Якщо він дуже добре знає пацієнта, знає про його стан здоров'я, то він цілком може його консультувати та коригувати призначене лікування.
- Як змінити сімейного лікаря і скільки разів можна це робити?
- Робити це можна безкінечно. Людина має право кожного місяця передекларовуватися, але питання в тому, що НСЗУ щоквартально робить перерахунки.
- Яка подальша доля лікаря, який укладе мінімальну кількість декларацій?
- Хочу наголосити, що кожен лікар отримує доплату по деклараціях. У нього є законна лікарська початкова ставка, а потім він отримує додатковий відсоток доплати за декларації. Тут сам лікар зацікавлений в тому, щоб у нього було більше декларантів.
- Чи існують у районній первинці платні послуги?
- Ні, немає. Бо відповідно до статуту ми комунальне некомерційне підприємство. Одначе зараз йде розмова, щоб ми вносили якісь зміни. Але, враховуючи нинішню політичну колізію – зміну міністрів, не визначено чіткої тактики в медицині, яка б зобов’язувала це робити. Тобто, зараз кожен працює так, як він може. Куди б ми не їхали, на яких би форумах не були, найперше стоїть питання – взаємовідносини із владою. Якщо є співпраця з владою на місцях, тоді є і робота.
- Тож, на Вашу думку, коли будуть створені ОТГ, як будуватимуться ці відносини?
- Наразі у нас немає ніяких критеріїв, щоб ми могли з містом щось корегувати. Я думаю, що наш центр може припинити свою діяльність. Поперше, згідно із запропонованим перспективним планом декілька населених пунктів, а з ними і амбулаторії, і ФАПи, перейдуть до складу Золотоноші. Будуть й інші ОТГ. З яких сіл вони утворяться – це знову ж таки питання. До того ж, відбудуться вибори. Відносини з теперішніми сільськими головами – це одні відносини. Хто прийде до влади після виборів – теж ми не знаємо, тож, невідомо, які у нових посадовців будуть вимоги до тих самих закладів медичної галузі. Можливо, вони захочуть створювати свої центри чи домовляться бути співвласниками нашого районного центру. Це буде їхній вибір і право. Наразі центри сімейної медицини можна створювати при населенні не менше 10 тисяч. Можливо, залишать наш центр як є, за винятком тих амбулаторій, які відійдуть до міського центру. А, може, захочуть об’єднати два центри і створити один. Все може бути. У законодавстві про створення ОТГ, на жаль, не прописано, чи залишати ФАПи та амбулаторії у селі. Кожна громада самостійно вирішуватиме подальшу долю чи то амбулаторії, чи ФАПу. Все залежатиме від бюджету і спроможності громади. Є лише наказ МОЗ про необхідну кількість населення для функціонування амбулаторій та ФАПів.
Усього цього я прогнозувати не беруся. Та переконана, для того, щоб здійснювати якісь реформи, треба було б добре подумати і спочатку провести децентралізацію, визначитися зі складом громад, а потім вже створювати там якісь заклади. Я маю надію на здоровий глузд майбутніх керівників громад і їхню плідну співпрацю на користь людей для якісного надання медичної допомоги населенню району як у місті. так і в селі.
- Тепер доволі нагальне питання. Які заходи здійснюються в районі, щоб убезпечити поширення нової небезпечної інфекції коронавірусу?
- У нашому центрі первинної медикосанітарної допомоги ми провели заняття по захисту населення від небезпечної хвороби. Видані міністерський та управлінський накази, розроблені алгоритми дій, що ми повинні робити, як оглянути пацієнта, куди направити. Усі націлені на інфекційні відділення. Ці дії узгоджені, але ми не забезпечені наразі ні тестами, ні захисними костюмами. Ми підготували відповідні розрахунки щодо необхідного фінансування. Та, вважаю, що на всі ці заходи повинно бути державне фінансування. Наскільки це буде реалізовано, покаже час. Але дай, Боже, щоб нас ця біда оминула. Ми вже пережили не одну епідемію грипу. Тож, головне не панікувати.
- Ларисо Олесандрівно, що порадите людям, аби не попастися на гачок цього вірусу?
- Рекомендації – загальноприйняті: по 40 разів мити руки, не збиратися великими компаніями. Прості, буденні постулати, які треба виконувати і яких треба дотримуватися. Тобто, особиста гігієна, особиста культура поведінки, часте провітрювання приміщення, чистота. Немає нічого складного, елементарні життєві принципи.
- Дякуємо за змістовну розмову.
