У Золотоніській районній багатопрофільній лікарні ще з 2007 році діє кабінет «Довіра». Тут опікуються людьми, які живуть з ВІЛ/СНІДом. Щоб вести повноцінне життя, вони мають регулярно приймати терапію. Як кабінет довіри працював на карантині, дізнавалися журналісти Золотоноша.City
Наразі на обліку в кабінеті довіри перебуває 105 хворих на ВІЛ. Це жителі Золотоноші та Золотоніського району. 97 з них отримують антиретровірусну терапію. Це метод лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу, що полягає в одночасному застосуванні хворими кількох медпрепаратів.
У кабінеті довіри пацієнтів обстежують, призначають лікування і контролюють його. Тут також слідкують за тим, наскільки сильна імунна система у пацієнта та яке вірусне навантаження в організмі.
Наймолодшому - 20 років, найстаршому - за 60
Очолює кабінет лікарка-інфекціоністка Людмила Рябчун. У золотоніській лікарні вона працює з 1986 року. Розпочинала дільничною терапевткою. З 1994 року перекваліфікувалася на інфекціоністку. Допомагають їй психологиня Ольга Лада та дві медичні сестри.
- Коли починали працювати, то пацієнтів відправляли в Черкаси у центр СНІДу. Там вони проходили обстеження та отримували ліки. Тепер все це є у нас. Ми працюємо з підтвердженими ВІЛ-інфікованими, обстежуємо їхніх партнерів, а також людей з підозрою, - розповідає завідувачка кабінету.
Як тільки людина стала на облік, працівники кабінету «Довіра» беруть її під свій супровід. Під час карантину медики з пацієнтами працювали у телефонному режимі. Встановлювали кожному конкретний день і час, коли вони могли прийти на консультацію. Якщо хтось не з’являвся, цікавилися причиною. Нагадували, що лікування не можна пропускати. У кожного з пацієнтів є довірені особи - батьки чи хтось з родини. За словами Людмили Вікторівни, серед хворих є такі, хто перестають приймати ліки. У більшості випадків – це люди, залежні від наркотиків і алкоголю.
- Інколи так трапляється, що людина інфікувалася у віці, наприклад, 40 років, а клініка проявилася аж через десятиліття. Ось один з випадків. У чоловіка пенсійного віку виявили вірус лише тоді, коли у нього почалися проблеми із кров’ю: спостерігалося падіння тромбоцитів, - розповідає лікарка. – Ще одна 50-річна пацієнтка також почала лікуватися у гематолога, бо у неї була тромбоцитопенія, крововиливи. Тоді й з’ясували, що вона - ВІЛ-інфікована. Наразі жінка отримує антиретровірусну терапію, і тромбоцити вже нормалізувалися. Вірус для неї став пусковим механізмом для загострення хвороби.
Як наголошує Людмила Рябчун, ВІЛ-інфіковані, як і всі інші, повинні дотримуватися умов карантину. Скоротити контакти з оточенням, використовувати засоби захисту, мити руки, проводити дезінфекцію, уникати скупчення людей, менше перебувати у закритому приміщенні. Людмила Вікторівна застерігає, якщо до ВІЛ-хвороби додасться ще й коронавірус, то результат важко спрогнозувати.
Як виявляють ВІЛ-інфекцію та які її прояви?
ВІЛ неможливо визначити за зовнішнім виглядом. Фахівці стверджують, що кожна друга ВІЛ-інфікована людина не здогадується про свою хворобу. Від моменту зараження ВІЛом до вираження симптомів СНІДу може пройти понад 10 років. Виявити проблему може лише спеціальний аналіз крові на ВІЛ.
Результати аналізу можуть бути позитивними (ВІЛ-позитивний статус, що означає наявність вірусу імунодефіциту в організмі) або негативними (ВІЛ-негативний статус, антитіл до ВІЛ не виявлено). Однак навіть при негативному статусі слід пам’ятати про «період вікна» - час з моменту інфікування до можливості виявити вірус становить 3-6 місяців. Тому лікарі рекомендують зробити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.
Обстеження обов’язкове при підозрі на ВІЛ-інфекцію. Якщо “швидкий тест” показав позитивний результат, таку людину направляють у кабінет довіри. Там повторно тестують, щоразу використовуючи експрес-тести різних виробників. Якщо два тести дають позитивний результат, тоді беруть кров на ІФА - імуноферментний аналіз - і відправляють у центр СНІДу в черкаську лабораторію для підтвердження.
Експрес-тестами кабінет забезпечений. З цим допомагають неурядові благодійні громадські організації, зокрема, і черкаська «Від серця до серця» та Центр СНІДу Міністерства охорони здоров’я.
На лікування пацієнтів з ВІЛ держава щорічно виділяє 1500 гривень
Як відмічає Людмила Рябчун, симптоми ВІЛ-інфекції різноманітні. Вірус може проявитися збільшенням лімфовузлів, невмотивованою температурою, висипанням на шкірі, зниженням ваги. Бувають кишкові розлади, висипання у ротовій порожнині, туберкульоз. Все залежить від організму та імунітету. Трапляється, що симптоматики немає, і хвороба нічим не проявляється. Людина про неї не знає, але може заражати інших.
- Ми робимо контрольні аналізи. Вірус є скрізь: у крові, спермі, сльозах та в інших органах людини. Та коли пацієнт починає приймати противірусні препарати, то вірус імунодефіциту зменшується. Препарати тримають його, щоб він не проникав в інші клітини. Організм стає менш сприятливим до різних інфекцій, - говорить Людмила Рябчун. - Лікування досить ефективне. Якщо людина дотримується усіх правил, вона продовжує жити, працювати, народжує здорових дітей, - говорить лікарка.
Медична реформа вплинула і на роботу кабінету «Довіра». За словами Людмили Рябчун, розрахунки та оплата праці проводяться відповідно до кількості пацієнтів, які проходять антиретровірусну терапію. На такого пацієнта Національна служба здоров’я України виділяє півтори тисячі гривень на рік. Україна отримує для лікування ВІЛ-інфікованих такі ж препарати, які застосовують в усьому світі. В Україні ліки від ВІЛ не виробляють.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
