«Велосипед для мене все» − кажуть золотонісці, для яких він став і засобом пересування, і для відпочинку, і можливістю зайнятися спортом. Чи багато людей у Золотоноші готові пересісти на велосипеди?
Сядьте на велосипед, і зайві кілограми де й дінуться!
Дійсно, велосипед − один з найпопулярніших видів транспорту у нашому місті. Він надійний і безвідмовний, завжди під рукою. Не потребує щоденної заправки пальним та набагато дешевший в обслуговуванні порівняно навіть зі скутером. Містяни щовесни чекають відкриття велосезону. Він починається незалежно від календарної дати – 1 березня чи 1 квітня: головне, щоб відійшли морози і дороги були безпечними. Проте, є сміливці, для яких поняття сезонності не існує: вони користуються цим засобом пересування протягом усього року. Для одних велосипед – це засіб для відпочинку, велоподорожей, інші використовують його для занять спортом. Є містяни, котрі дістаються веломашинами до місця роботи, долаючи 4-8 кілометрів, а іноді й більше.
Про любов золотонісців до цього виду транспорту сам за себе говорить щорічний загальноміський велопробіг, участь у якому беруть найвідданіші прихильники крутити педалі. Його масовість очевидна. Широкий віковий спектр – від 1 року до 80. Бувало, що напередодні пробігу батькам доводилося привозити із села від бабусь-дідусів дитячі велосипеди, що були задіяні лише під час літніх канікул. Під час веломарафону учасники долали понад 10 кілометрів, дехто вперше знайомлячись з мікрорайонами рідного міста, адже організатори щороку змінювали маршрут. Щоправда, через карантин уже рік як велопробіг у Золотоноші не проводиться.
Чи готові золотонісці пересісти на велосипеди? Це болюча тема для місцевих перевізників, оскільки навесні-восени у них зменшується пасажиропотік. Якщо у грудні мешканці вулиць Баха − Франка благають про додатковий рейс, то у квітні про це ніхто й не згадає.
− Велосипед для мене все, − каже Людмила Янча. − Це 5 в одному: незалежність від чоловіка з автомобілем, заняття спортом, швидкий спосіб пересування, економія на фітнес-залах, тренажерах та візитах до дієтологів і відмінний спосіб для схуднення. Дехто плаче: не можу скинути пару зимових кілограмів. Моя порада – сядьте на велосипед, і вони де й дінуться. Ви не просто позбудетеся зайвої ваги, а й підтягнете фігуру. Під час руху на велосипеді працюють кілька груп м’язів. Якщо у вас є велик, то вже не треба витрачати гроші на придбання велотренажеру та часу для занять на ньому. Коли ви їдете вулицею або ж, ще краще, за містом, на повні груди вдихаєте чисте повітря. А тренажер – у закритому залі. Уже мінус. А ще на нього можна нав’ючити кілька сумок, ще й на багажник прив’язати. Єдиний недолік для велотранспорту − погана погода.
Велосипед – для власного задоволення та підтримки форми
Хто ж краще розкаже про любов та користь поїздок на байку за Олександра Бута – кандидата в майстри спорту з велосипедного спорту, директора фізкультурно-оздоровчого комплексу «Колос».
Коли навчився їздити на велосипеді, Олександр Іванович вже й не пригадає. Завжди любив спорт, легку атлетику. Коли отримав травму спини, про те, щоб розлучитися зі спортом, навіть не думав, натомість знайшов альтернативу – велосипед. У молодості це були постійні тренування, виступи на змаганнях. Нині, коли не за горами 70-річчя, поїздки на велобайку – для власного задоволення, для підтримки форми. Адже під час їзди на двоколісному задіяні усі групи м’язів. І дуже глибоко помиляється той, хто вважає, що навантаження йде лише на ноги.
− Влітку щодня долаю 20-25 кілометрів, − розповідає Олександр Бут. – Отримую від цього колосальне задоволення, яке ні з чим не зрівняти. З вікна авто не відчуєш запаху лісу і поля, курної стежки, не вдихнеш на повні груди. Мобільним байком проїдеш тими путівцями і дикими краєвидами, що машині не по зубах. До 50 років з Гельмязова до Золотоноші постійно діставався тільки цим видом транспорту. Здолати 220 кілометрів від Умані міг за 13-14 годин. Якщо день не покручу педалями, мені чогось не вистачає.
Користується надлегким спортивним велосипедом закордонного виробництва. За веломодою не женеться, головне не краса, а практичність. У його веломашині усі механізми закриті щитками, що захищають від потрапляння камінців, пилу, бруду.
Пересісти за кермо двоколісного Бут радить усім без винятку. Єдину проблему вбачає у тому, що проєктувальники міських магістралей свого часу не передбачили велосипедних доріжок. Їхати ж містом, де вулички переповнені автобусами та автомобілями, дуже ризиковано, оскільки водії транспортних засобів не вважають велосипедистів повноцінними учасниками дорожнього руху. До того ж, облаштованих паркувальних місць для байків теж немає.
Чи готова пересісти на велосипед 81-річна мешканка Золотоноші Марія Ярош?
− Начіпляю на нього сумок, пакетів, ще й мішок на багажник прив’яжу і їду містом. Втомлюся, то ще й схилюся на сідло та й відпочину. Не було б велосипеда, то, певно, і з двору не виходила б. А то кручу педалі помаленьку. Була молодшою, то їздила на велику з електроприводом. Але тепер такий кінь мені не під силу, куди простіше на звичайнісінькому двоколісному.
− Завдяки регулярним поїздкам на велосипеді підвищується загальна витривалість організму, ви почуваєтеся бадьоріше, активніше і міцніше, легше переносите навантаження під час робочого дня, а ваш емоційний фон стабілізується. Поїздки на велосипеді − найпростіший і швидкий спосіб отримати дозу гормону щастя, − пояснює головний спеціаліст сектору у справах сім’ї, молоді і спорту служби у справах дітей, молоді і спорту Золотоніського міськвиконкому Микола Строкань.
– На велосипеді я особисто з раннього віку. Коли навчився їздити – вже й не пам’ятаю. Але все дитинство на цьому залізному коні: на річку з хлопцями, у ліс, магазин, на стадіон, на рибалку. Початкові класи закінчував у рідній Мицалівці, а потім навчався у Ковтунівській школі, у сусідньому селі. Про шкільні автобуси в ту пору ніхто не думав. Добиралися хто як міг. Я щодня вранці і після уроків долав по 3 кілометри протягом 4 років. Перерва була тільки у зимову пору, коли захурделеною дорогою важко було пробитися пішки, не те, що на велосипеді. Зі своїм двоколісним не розлучаюся й донині. І всім рекомендую, бо це корисно для здоров’я.
Чим корисна їзда на велосипеді? Поради від Миколи Строканя
Зміцнює м’язи. Елемент опору їзди на велосипеді сприяє нарощуванню м’язової маси та зміцненню м’язів (ніг, грудей, спини, рук) у цілому. Вони набувають не тільки гарної форми, а й стають витривалішими.
У процесі їзди худнемо. Низька інтенсивність, аеробні та послідовні вправи є одним з найефективніших способів схуднення. Катання на велосипеді, наприклад, протягом години досить для того, щоб почати втрачати зайві кілограми та небажані відкладення в області стегон. При цьому ваш організм спалює калорії у процесі їзди, а також протягом деякого часу після неї.
Зміцнюємо серцево-судинну систему. Їзда на велосипеді є відмінним кардіотренуванням, підвищує частоту серцевих скорочень та змушує кров циркулювати по всьому тілу. У результаті чого є одним з видів вправ, рекомендованих як здоровий спосіб знизити ризик розвитку серцевих захворювань.
Зміцнюємо імунітет. Їзда на велосипеді є відмінним стимулятором імунної системи завдяки посиленню кровообігу, а також своєрідним загартовуваням.
Покращуємо самопочуття. Катання на велосипеді знижує рівень стресу на 40% і, як наслідок, може стримувати почуття тривоги. Виробляючи гормон щастя, ви концентруєте свою увагу на дорозі перед собою, тим самим відволікаючись від проблем, роботи або побуту, думок, які вас турбують.
Покращуємо сон. Систематичні поїздки на велосипеді виводять з організму стресовий гормон – кортизол, який заважає вам заснути при перевтомі.
Контролюємо діабет. Оскільки ці тренування змушують м’язові клітини споживати глюкозу, вони також можуть допомогти людям з діабетом регулювати рівень цукру в крові.
Наразі пересісти на велосипед багатьох змусила пандемія коронавірусу. Багато киян у період жорсткого локдауну, коли поїздка на громадському транспорті можлива лише за спецперепустками, придбали велосипеди або ж користуються прокатом електросамокатів. Золотонісці ж, убезпечуючи себе від проїзду у переповнених автобусах, із задоволенням користуються двоколісними або ж дістаються пішки. Благо Золотоноша − не Київ, і здолати 5 кілометрів центральної вулиці між переїздами можна за 50 хвилин.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
