Цьогорічний День Знань в Україні має особливе забарвлення в прямому розумінні цього слова. Через пандемію коронавірусу першого вересня свої двері відчинили навчальні заклади у регіонах, віднесених до «зеленого», «жовтого» і «помаранчевого» рівнів епідемічної небезпеки. У «червоних» зонах навчання відбуватиметься дистанційно.
На щастя, Золотоніщина, як і вся Черкаська область, за рівнем захворюваності знаходиться у «зеленій» зоні. Однак і тут треба дотримуватися певних санітарних вимог.
Тож, зважаючи на ці обставини, свято першого дзвоника у золотоніських школах пройшло у дещо іншому форматі. Традиційна урочиста лінійка відбулася тільки за участю першокласників і випускників.
За словами начальника міського відділу освіти Ольги Строкань, перший дзвоник покликав за парти 2 925 учнів Золотоноші, з них вперше переступили поріг школи – 306; сформовано 12 перших класів, торік - 11. Тих учнів, для кого це перше вересня стало останнім, – 143. Ольга Миколаївна наголошує, що урочистості пройшли в межах, дозволених карантинними вимогами. Насамперед, батькам заборонено перебувати у приміщеннях шкіл, а урочистості для решти учнів пройшли у класах. На вулиці діти можуть перебувати без захисних масок, у приміщенні – тільки в них. Як і весь персонал шкіл.
Відсвяткувати початок навчання разом із дітьми прийшло чимало батьків, бабусь, дідусів. Ми відвідали кілька шкіл міста і скрізь на шкільних майданчиках та поблизу них спостерігали значне скупчення людей. Зважаючи на те, що й досі тривають карантинні обмеження, а з 1 вересня навіть у «зеленій» зоні ввели ще й додаткові, у захисних масках серед присутніх майже нікого не було. Відверто кажучи, нас дещо здивувала така безпечність дорослих, які мають бути свідомими у такій ситуації, беручи до уваги щоденний приріст хворих по Україні. То що тоді говорити про дітей?
Нам вдалося поспілкуватися з кількома батьками золотоніських школярів, щоб дізнатися, що вони думають про навчання своїх дітей в умовах карантину.
Олександр Сіромаха, батько п’ятикласника Андрія:
- Категорично проти дистанційного навчання, я тільки за живе спілкування дитини з учителем. За час карантину наш хлопчик у знаннях дуже багато втратив, а найголовніше – не мав живого спілкування з однолітками. Вони між собою дружні. До того ж, батьки не замінять вчителів.
Олексій і Ірина Підвальні, батьки першокласника Юрія:
- Ми однозначно лише за навчання у школі. Дітям треба бути в колективі, а не сидіти вдома на самоті. Особливо у початкових класах. Їм треба звикати до колективу і шкільного життя. Хочемо висловити думку багатьох батьків першокласників, з якими вже познайомилися: дистанційне навчання – це страшно.
Сергій Ярмоленко та Афата Халілова, батьки учнів 2, 6, і 11 класів:
- Гірше дистанційного навчання нічого не придумаєш. Найперше, тому, що у батьків не 48 годин на добу, а тільки – 24. Крім своєї основної роботи та домашнього господарства треба ще виділити час, щоб займатися з дітьми. На нашу думку, навчання в таких умовах неякісне. Коли в школі вчитель «розжовує» до дрібничок тему, а потім ще протестує знання, він бачить, наскільки діти її зрозуміли. Батькам на це не вистачає вільного часу. Якщо відмінять роботу, але за це платитимуть гроші, тоді ми будемо разом з дітьми вчити уроки.
Тамара Соловйова, бабуся двох студентів – Андрія і Даші та п’ятикласника Романа:
- Який рівень організації буде у дітей, коли навчаються дистанційно? Вони не розуміють, що карантин – це такі вимоги, і що так треба. Добре, коли дитина вміє самостійно працювати. А є такі дітки, яким це не під силу. Під час карантину мій Роман, окрім уроків, проводив час ще й на турніку, а перед сном багато читав. Взагалі-то він має гарну успішність, лише одну 9, а то все 11-10. Дай Боже, щоб ми не поверталися більше до дистанційного навчання, і щоб усі дітки були здорові.
Фоторепортаж зі свята першого дзвоника у Золотоноші дивіться згодом.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
