Чотири роки тому міліція переформатувалася у поліцію. Триває реформа, проведена переатестація, з’явилися нові військові звання у МВС. Все для того, аби забезпечити правопорядок. У Золотоніському відділі працює близько 80 поліціянтів. Штат не укомплектований, гостро не вистачає дільничних. Цілодобово місто патрулюють два екіпажі. У соціальних мережах часто хають правоохоронців: не встигли, не виїхали, не допомогли, де вони взагалі їздять?
Ми вирішили на власному досвіді подивитися, де ж їздять патрульні і в чому полягає їхня робота? Тому напросилися взяти нас членом патрульного екіпажу.
Близько 19-ї я була у відділенні поліції. Черговий, забравши оригінал офіційного листа від редактора, запросив присісти й почекати. За десять хвилин вийшли на вулицю знайомитися з екіпажем. Біля білосніжної «Шкоди» з традиційними синьо-жовтими смугами й неоновим написом «Поліція» стояли чоловіки. Троє з них – мої напарники на найближчі три години. Перш за все, на мене надягли бронежилет. Це було незвично, відразу відчула себе «командос». І ще в ньому тепло. Ігор – водій, Олександр – «штурман», а на задньому сидінні біля мене сидів охоронець преси - Паша. Знайомство пройшло оперативно. Ми вирушили у дорогу.
- Я прийшов з армії у четвер, а в понеділок вже вийшов працювати в міліцію, - дорогою розповідає старший сержант поліції, 43-річний Ігор Пипко.
Чоловік свого часу закінчив Черкаське вище професійне училище №10 за спеціальністю електромонтер з обслуговування електрообладнання. Після армії вирішив піти в міліцію. Спочатку рік працював дружинником. Потім пройшов шестимісячні курси підготовки у школі міліції. Одружений, має двох дітей.
Перш за все, поліціянти вирішили перевірити «злачні» місця, де традиційно збирається молодь. Першою такою локацією стала недобудована пральня по вулиці Лікарняна. Двоповерхове приміщення з червоної цегли - улюблене місце «відпочинку» алко- та наркозалежних. Про це свідчать десятки розкиданих шприців, пляшки з-під горілки та пива. Більше того, на другому поверсі взагалі, мабуть, хтось знайшов собі притулок. Тут в кутку розгорнуті старі матраци і зношені куртки – місце для ночівлі. Сходи без перил, від провалля внизу йде обертом голова. Моторошна місцинка… І саме тут, біля входу в «пекельну пральню», патрульні наткнулися на чотирьох дівчат-підлітків. Милі, юні, витончені, на перший погляд - років 13-14. Сидячи на складених плитах, вони розпивали сидр… Картина маслом. Цього разу дівчатка відбулися попередженням і профілактичною бесідою, клятвено пообіцявши сюди не повертатися і смак напою забути.
Вулиці Баха, Полатайло, Монастирська… Дорогою говоримо про роботу. Харизматичний старший сержант Олександр Бузовський має 16-літній стаж у правоохоронних органах. Після школи закінчив Житомирське училище професійної підготовки працівників міліції. З тих пір охороняє спокій золотонісців.
Окрім Золотоноші, правоохоронці обслуговують і Золотоніський район. Після реформи у кожній патрульній машині є планшет. На нього приходить повідомлення з черкаської бази (адже всі дзвінки на «102» відразу потрапляють на обласний сервісний центр, потім їх перенаправляють). На планшеті є три клавіші: прийняв, прибув, виконав.
- Ми натискаємо «Прийняв», коли отримуємо повідомлення, другу - коли прибуваємо на місце події і «Виконав» - після короткого рапорту. Усі дії бачать золотоніська і черкаська чергові частини, - розповідає Олександр Вікторович. – Також у планшеті маємо електронну базу даних. На місці можемо перевірити, чи стоїть на обліку автомобіль, дані про особу і посвідчення водія.
Поліціянти розповідають про щоденну роботу, при цьому уважно вдивляються в обличчя перехожих і велосипедистів. «Картоплю, чи що вони повезли?» - періодично діляться вголос спостереженнями.
Переїжджаємо з району Баха на вулицю Шота Руставелі, вздовж старого цвинтаря. Попід дорогою у траві сидять троє чоловіків. Відпочивають. Випивають. Патрульні зупиняються біля них. По планшету пробивають підозрілого.
- От добре, що зараз є планшет, - говорить один з чоловіків на траві. – А то раніше возили аж туди, у відділ. А назад не завжди привозили, доводилося добиратися пішки.
Чоловік є у базі даних. Олександр перепитує адресу і попереджає, що розпивання алкогольних напоїв у громадському місці заборонено. Мужчини кивають головами і обіцяють найближчим часом прийти, щоб прибрати на місці. Нібито завжди слідкують за порядком біля кладовища і переймаються, коли люди мішки зі сміттям сюди викидають.
Вечоріє. Захід сонця красується в помаранчево-золотистих тонах. За якихось триста метрів від попередньої зупинки патрульних на даху напівзруйнованої висотки сидить хлопець. Спершу здалося, що марення. Коли патрульний автомобіль під’їхав ближче, хлопці (а їх там виявилося чимало) кинулися «в розсипну». «Безпритульне», хитке 20-метрове приміщення – колишній склад, де зберігалися отрутохімікати. Нині ж тут залишилися лише напіврозвалені стіни, які продовжують руйнуватися часом. Цю місцину облюбували молоді парубки. Загалом з даху до поліціянтів спустилося вісім підлітків. Судячи з їхніх слів, вони прийшли сюди «помилуватися заходом сонця». На хвилиночку - на даху двадцятиметрового, аварійного приміщення! На перший раз хлопцям провели виховну бесіду, розповіли про наслідки таких прогулянок і пообіцяли наступного разу запросити до розмови батьків.
Сівши назад до машини, наш екіпаж поїхав далі. Дорогою надійшло повідомлення про паління трави на вулиці Тюліна. Ми поспішили туди. Приїхавши за вказаною адресою, нічого не запримітили, навіть запаху диму не було чутно. Спілкуючись з «колегами», дивуюся, що поліціянти виїжджають на пожежі. Відповідають: «Така робота!».
Вулиці Шевченка, Тюліна, Сагайдачного, Дібрівська… 22-річний сержант Павло Филь – випускник зош №3, після школи два роки працював інспектором у Черкаській виправній колонії №62. Чотири місяці відслужив у зоні АТО. Нині навчається в Київській Національній академії внутрішніх справ. Одружений, має сина.
Дорогою дискутуємо на тему співпраці з громадянами. Чоловіки пояснюють, що зазвичай люди більше говорять, аніж роблять. До прикладу, розкритикувати роботу поліції – це 5 хвилин зайнятості у соцмережах. А коли правоохоронцям потрібні свідки чи поняті – у більшості одна позиція: «Моя хата скраю».
- Згідно із законом люди мають право відмовитися від співпраці, ніхто їх не змушує. Проте вони не розуміють, що своїми діями могли б допомогти піймати злочинців, захистити себе і своїх дітей від правопорушників! Якби кожен, хто бачив злочин, щось чув чи підвозив таку підозрілу особу, телефонував до поліції, ми б набагато швидше викорінювали злочинність у місті, - запевняють поліціянти.
Вулиці Шевченка, Спортивна… Стадіон «Колос». Половина десятої. Патрульні кажуть, що зазвичай обгороджене поле зачиняють на ніч. Сьогодні хвіртка була прочинена. Заходимо всередину. На верхніх лавках глядацької зони спиною до нас сидять два хлопці. Світло ліхтарика вихоплює з темряви блискіт від скляної пляшки.
- Доброго вечора! Відпочиваєте? – це, мабуть, найвідоміша фраза, яку багато хто чув від поліцейських. І раптом «робоча» інтонація старшого сержанта змінилася на зацікавлену. Погляд всіх присутніх прикипів до лавки, де стояв фіолетовий квадракоптер. – Ваш? Самі зробили?
Далі розмова протікала в зовсім іншому, незвичному, але цікавому руслі. З’ясувалося, що хлопці на стадіоні випробовували сили нового апарату, зробленого власноруч. Юний інженер на гуртки не ходить, але з задоволенням конструює літальні апарати вдома. І не лише літальні, а й наземні. На відео в телефоні хлопець продемонстрував аероглісер, який ковзає снігом.
За три години патрулювання по місту ми об'їхали майже всі вулиці і провулки, зробили попередження трьом компаніям, побували в лікарні і наткнулися на юного конструктора. За час, доки ми кружляли віддаленими районами, поліцейську машину звісно ніхто не бачив на центральних вулицях. Свою думку конструюю як відповідь до тих реплік, коли говорять: «Де та поліція їздить?». Так от: не гуляють - патрулюють вулиці! Насправді перед тим, як домовитися за патрулювання з поліцейськими, були й інші варіанти експериментів. Проте зараз розумію: добре, що першою обрали поліцію. Це дало можливість зсередини побачити їхню роботу, почути справжні незаангажовані думки й оцінити професійність й оперативність правоохоронців.
