А чи мізкували ви коли-небудь над тим, яким буде наше місто, скажімо, через рік? Гадаю, радше так, аніж ні, позаяк коли все йде звичним для себе трибом і зазвичай подібні думки підкріплені тими подіями, котрі мають місце наразі. Утім, а чи поринали ви у тлум помислів років так на десять? Малоймовірно. Принаймні, малоймовірно, що так чинило багацько людей, до того ж – достеменно прораховуючи та уявляючи загальну систему та важливі артерії міста загалом, а не як окремі, важливі для конкретної особи, елементи. До того ж, переважно кожен міркує щодо власної долі, не маючи клопоту щодо довкілля. Проте не переймайтеся. Сьогодні я зроблю це за вас.
Насамперед варто зазначити, що, хоч фантазувати можна далеко та покидаючи межі дійсності, все ж спробую притлумити у собі подібне жадання, звернувшись до здорового глузду та реалій сьогодення. Навряд чи нам судилося за десять років сновигати над Золотоніськими теренами в автівці, на кшталт тієї, з котрою довелося вправлятися героям книги «Гаррі Поттер і таємна кімната». Проте, здійнятися вище рівня новеньких асфальтованих доріг… хм… Чом би й ні? Проте всьому своя черга.
Отож, почнімо
Як на мене, слід взяти до уваги найважливіші елементи, завдяки яким функціонує місто та отримують належні блага цивілізації пересічні громадяни. Гілка влади, Комунальна сфера, Освітянська нива, Медична ланка, Способи пересування, Працевлаштування і тому подібне. Розглянемо їх, а як лишиться зайвий клаптик паперу – то зазирнемо і у розмаїті закамарки, надавши бодай примарних абрисів менш значним деталям.
Зрештою, 2031 рік. Наважуся припустити, що аж тих, хто блукає містом, утнувшись носом у свій смартфон, побільшало. Ба більше, їх стільки, що аж занадто. Через неймовірно високі статистичні дані щодо розмаїтих оказій, претекстом яких виступили подібні, вже звичні як на наш 2031 рік, атрибути – перманентний он-лайн, навіть на проїжджій частині – владці вдалися до, як дивитися очима бюджету, складного, проте вкрай необхідного рішення, котре напрошувалося ще з 2027 року.
У місті з’являються наземні переходи, а також на тривалий час обмежується автомобільний трафік на пожвавленій ділянці поміж фонтанами та Площею Героїв-переможців у Східній кампанії (раніше – Площа Героїв Майдану, яку перейменували після успішно проведеної ЗСУ операції у 2024 році з подальшим визволенням тимчасово окупованих та анексованих протягом 10 років територій). Повертаючись від довідкової ремарки, проїжджа частина стала недоступною з причини масштабного будівництва – підземного переходу, низки розгалужень та цілого розважального комплексу під землею, із завчасно обміркованим рішенням для проєкту 2035 року щодо відкриття у Золотоноші першої гілки метро.
Зрештою, зиск від того матиме кожен – наземний рух на небезпечній ділянці відтепер лише розкіш для водіїв, а пішохід – не надто переймаючись та розкроюючи помисли сумнівами «відвести очі від телефону та роззирнутися» чи ж «а ну його, загальмують, як тре’ буде», – крокує собі, тицяючи пальцем у екран. Аби нерозважливі порушники раптом не повернулися до, тепер вже здичавілих та неактуальних способів переходу деінде, муніципальна жандармерія спостерігає за перехрестям, заодно регулюючи і без того пожвавлений рух: ще б пак, не так вже і просто у час-пік, коли автівки вервечкою по 4 колони так і норовлять якнайшвидше потрапити у необхідне місце, раз-інший порушивши правила.
Аби жандармерій не покидав свого посту, йому на поміч приходять диспетчери, котрі моніторять ситуацію. А як інакше? Нащо ж тоді ще з 2025 року розпочали впроваджувати систему «Боже око», яка передбачала розташувати вулицями та завулками загалом понад 10 000 камер спостереження, переважна кількість яких здатна на речі, які ще років 10 тому здавалися божевільними та навряд чи здійсненними. Принаймні, не в таких масштабах.
Камери здатні ідентифікувати особу, за умови, якщо лице відкрите бодай на 20-30%. А у разі, якщо все ретельно приховане – як от випадок у 2029, коли банда харцизяк увірвалася до банківської установи – проте очі лишаються відкритими – все, цього їм вдосталь. Скануючи сітківку з будь-якої відстані та під кутом, що не перевищує 148 градусів, камера вмить розпізнає особу: вік, стать, всю біографію, а водночас з’єднується із базою даних поліції та інших установ, з’ясовуючи, так би мовити, добропорядність громадянина. Поміж іншим, ситуація у 2029 видалася більш ніж гарним прикладом, навіщо було витрачено мільйони гривень на таку систему: зловмисників впіймали ще до того, як вони переступили поріг власних домівок.
Поміж іншим, камери також здатні, у разі, якщо особа перебуває від них на відстані, що не перевищує 20 метрів, виміряти температуру об’єкта. Ця функція, з’явилася у Золотоноші у 2027, щойно після Covid-19 якийсь індус вирішив підживитися королівською коброю, котра стала збудником ЛСзОК-19 (Легеневий синдром з ознаками Ковід-19) і світ заполонила нова пандемія. Як з’ясувалося згодом – подібний функціонал досить корисний. У разі, коли температура блукача, який вирішив наразити на небезпеку інших містян, перевищує 38 градусів, гвинтокрил швидкої допомоги негайно вирушає за координатами об’єкта, які передає низка камер, незалежно від того, чи змінить він раптово маршрут чи ж ні.
На щастя, вільні гвинтокрили завжди під рукою золотоніських Гіппократів. У разі, якщо раптом з’являється хворий, котрий явно має значні проблеми з таким явищем, як параноя і здіймає рейвах на тему «негайно ушпитальте мене», до нього буде спрямований дрон-асистент КШР (Комплекс швидкого реагування). Літальний пристрій без абияких проблем прошмигне у найменшу щілину, най то буде кватирка, чи ж то пак, навіть отвір під ключ: у разі виникнення перешкоди, на кшталт, зачинених дверей, дрон від’єднає свій командний модуль, котрий мало чим різниться за розмірами від фаланги мізинця, і протиснеться до середини. Оглянувши пацієнта за допомогою НЛО (Наскрізний левітаційний огляд), дрон зробить висновки і надішле їх черговому лікарю. У разі ж дійсно складного випадку, КШР самотужки увімкне тривожний сигнал, на який зреагують лікарі. Тепер вони завжди на робочому місці. Як так? А чому ж тоді, гадаєте, всі у нашому з вами 2031 не відводять очей від смартфонів, га?
Віднедавна, лише з 2030, гілка влади та важливі, опорні ланки міста позбулися найнуднішої, найменш необхідної у робочі часи потреби зриватися з місця і прожогом добиратися на наради, зустрічі, перемовини та подібного штибу заходи. Кожен бажаючий може забезпечити себе смарт-браслетом для перманентного виходу онлайн. Щойно у 2028 році США підписало з Україною угоду під кодовою назвою «101Д», що згодом було розсекречено як «101% Діджиталізації», ці браслети з’явилися лише там, де були найбільш необхідні. Проте коли пів року тому акції компанії Digital American 2000-2100 обвалилися, стало тяжко побачити золотонісця, чию правицю не оздобила їхня, знецінена внутрішньої інфляцією, цяцька.
Браслет чітко зчитував фізичні дані людини, а затим, при введенні належних показників (чи ж то пак, вибору зі збережених параметрів) відтворював її голографічну сутність, котра моделювала голос, емоції та інше. Відтепер, аби завітати, скажімо, до міського голови, не потрібно було зайвий раз напружуватися: натиснув кнопку, сповістив ШІС (Штучний інтелект-секретар) про свій візит, і посадовець або давав добро, або ж відхиляв запит на власному браслеті. Коли б хто у не таких далеких, скажімо, 2021-2022 роках винайшов машину часу і гайнув на десять років вперед до якоїсь зали нарад, він би жахнувся: тяжко було би приховати спантеличення від того, що у приміщенні замість людей згуртувалися якісь примари дрібку зеленуватого обарвлення, якими час від часу пробігала доріжка цифрового коду (певно, браслет слід би було вже замінити на новий).
Так, скажімо, учень, який захворів проте добре почувався, міг з легкістю відвідувати уроки, чи ж то пак, лекції, коли мова заходить про ЗВО. Поміж іншим, запатентовані у 2029 році золотонісцем С-3D-П (Статичні 3Д-проєктори) насамперед опинилися у місцевих школах і згодом поширилися країною та за кордоном. Вбудовані у стіни проєктори, котрі оперували невидимими та невловимими для людського ока променями і лазерними частками за командою вчителя (котрий носив такий собі пульт керування як навушник, що вловлює мозкові сигнали) давав змогу поринути у повчальну оповідь цілком. Без всіляких там древніх VR-окулярів та іншого австралопітецького реманенту людей 20-х років, діти опинялися у тій частині реконструйованої художниками та програмістами історії, про яку йшлося. Скажімо, дослідити падіння Римської імперії? Запросто. Буквально-таки можна дотягнути до самого Августа, чи ж то пак, попестити гриву його коня.
Це зробило роботу вчителя відповідальною, як ніколи: варто помислити про щось стороннє більш як 10 секунд – проєктор вмить відтворить це. На початку року виникла незначна прикрість, опісля якої розробник зобов’язався вигадати якийсь запобіжник. На щастя, прикрість та сталася не у школярів, а у студентів, та й до того ж, медичного закладу, а тому навряд чи із фантазій замріяного професора хтось із них спромігся розгледіти щось нове у царині анатомічної будови тіла.
Складна та низькооплачувана робота у Золотоноші просто зникла безвісти. Робототехніка перейшла на той етап, коли собівартість виготовлення та використання примітивних андроїдо-подібних форм спершу порівнялася з мінімальною платнею, а затим – повільно знижувалася, аж до 2030 року. Щойно у січні 2031 у Золотоноші патетично відкрили перший у області завод з виробництва роботами інших роботів, ця планка і геть упала до неприпустимо низької, що забезпечило кожнісіньке місце, на якому людині було тяжко та дискомфортно, неживою робочою силою.
Так вулицями міста ночами тепер ґрасували роботи-прибиральники і на ранок здавалося, що вулицями прошмигнув чарівник, майстер генерального прибирання, не інакше. Проте згодом це стало тривіальним, тож ніхто не зважав. Окрім всіх позитивних аспектів переходу на робото-працю, був ще один, який вже мав стосунок ближче до естетичної складової: коли тепер із дерев вирізали розмаїті фігурки, вони були мов живі – розрахункові здібності операційної системи андроїдо-подібних створінь перевершили всі очікування.
Зрештою, вже влітку мало хто помітив, як у якусь мить у сфері обслуговування з’явилися удосконалені роботи-офіціанти, перевізники, консультанти й їм подібні. Проте ці професії все ще вимагали покращеного інтерфейсу та процесорів нового покоління – «Маск-Марс 12900», які замість старої системи тепловідведення використовували нарешті розшукану Ілоном Маском наприкінці 2030 у 6-й експедиції на Марс руду із, як наголошував винахідник, «феноменальними властивостями». Поміж іншим, владцям для золотоніського музею вдалося роздобути Маск-Марс 12800-ІКС, тестову модель, на яку тепер заглядалися конструктори та просто небайдужі.
Коли всюди роботи та інша технологічна пошесть… Чи потрібні вони? Чи знайшлося місце людям на теренах Золотоноші, як те було багато років до того?
Авжеж!..
Від 2023 року світ взяв курс на програму «Життя – щоб жити». Від 2033 року золотонісці, разом з понад десятком міст розпочнуть отримувати дивіденди від операцій із ресурсами області. Згодом, за рік, на цю систему має перейти вся країна. Звісно, зі Штатами нам не боротися, вони запровадили це ще від 2027. Проте прогрес – є прогрес, най і не такий проворний. Крім того, все ще лишилася потреба у не позбавленій душі робочій силі. Робот – це робот. Людина – людина. Тільки й того, що вектор професій з роками помітно зсунувся у творчому напрямку. Реалізація потенціалу – ось те гасло, яке відоме кожному золотонісцю нової епохи ще з садочку.
Всім охочим до роботи тепер не потрібно завершувати ЗВО, лише для поліпшення фахових навичок. Адже ідеальна система, впроваджена у Японії виходцем із Черкащини – Андрієм Токуґава – вже у 2031 добулася і до нас.
Коли людина тепер хоче влаштуватися на роботу, вона не починає шукати її на відповідних для цього у тому ж 2021 сайтах. Відтепер вся система напряму співпрацює з державою. У додатку «Дія 3.0» громадянин здатен знайти всі можливі, існуючі вакансії, у більшості з яких навіть немає назви, лише опис (прогрес зі зміною потреб, фахів, нововведень випереджав креативних ласих до вигадування назв). Кожнісінький золотонісець тепер лише видруковує на клавіатурі свої вподобання, уміння, сферу, до якої є наснага у подальшому для потенційного розвитку – і вуаля! Система самотужки обере придатні вакансії, попередньо проаналізувавши, скажімо, чи є у людини заборгованості у податковій сфері, чи має вона судимість, її родовід і тому подібне. Прорахувавши всі можливі і неможливі аргументи, система висуне рекомендовану оцінку у відсотковому співвідношенні спорідненості (об’єкта та його ймовірного місця роботи).
Уся привабливість системи у дуже простому, просто-таки банальному поєднанні фундаментальних понять: всі отримують те, чого бажають, а головне – втіху від гідного життя. Людина – роботу, і не ту, «яка є», а саме ту, до якої лежить душа, адже більше не потрібно вишукувати на підпільних сайтах приватні сумнівні вакансії, тепер все це – уніфіковано та під пильним наглядом держави. Друге – остання, окрім того, що надала своєму громадянину гідну роботу, а точніше – змогу втілити себе у власному хобі за оплату до того ж, отримує саме з цього податки. А головне – всі при ділі, адже кожен має якесь вподобання. Кожен. Ще десять років тому не кожен міг знайти йому практичне застосування, проте тепер, у 2031 – життя мрії стало життям дійсності. Людина – отримує бажане, а держава – фахівця. Чи ж то пак, принаймні ентузіаста, готового прогресувати семимильними кроками у кожнісінькій із існуючих сфер, спектр яких неймовірно розширився, а за допомогою «Дія 4.0» - прогалини у ньому заповнилися швидше, аніж виникли.
Хороший видався рік. 2031. Вперед, назустріч прийдешнім змінам!
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
