10 речей, якими користувалися ще наші бабусі, а ми вже не можемо зрозуміти, що це

Ручний ткацький верстат ще називають кросна. Сьогодні побачити його у будинку - це екзотика. А якихось 70-80 років тому він був у кожній сільській господі. Цей пристрій був винайдений ще до нашої ери і використовувався для вироблення різних тканин. Процес створення полотна - це переплетення горизонтальних (уточних) ниток між базовими. Щоб зробити це, в ручних верстатах використовувався човник (прямокутна плоска котушка з загостреними краями).

У радянські часи ліплення пельменів було доброю традицією усієї родини, тому для полегшення приготування популярної страви генії інженерії створили таке нехитре пристосування, як пістолет для ліплення пельменів. У технічній документації цей кухонний девайс називався "висічкою для пельменів і вареників". У такому виконанні він з'явився у продажу приблизно в кінці 60-х років минулого століття. Дизайн і сам принцип не змінювалися до середини 90-х, вартість на той час складала від 80 копійок до 2,5 карбованців.

На початку 1900-х років в Німеччині був створений перший ручний фен, прадід сучасних моделей фенів. Сама назва цього інструменту дала відома німецька марка «Foen», що з'явилася у 1941 році. «Фён» означає сухий, теплий альпійський вітер. До винаходу фена для сушіння волосся використовувалися спеціальні печі, до яких зверху була прикріплена труба, що розширювалася у кінці. З неї йшло тепле повітря - як правило, змішане з димом.

Гребінка, також гребінець, комбайн, чесалка, совок, грабілка - прилад для збору ягід (брусниці, чорниці, журавлини). Зменшує трудомісткість роботи та прискорює збір врожаю у порівнянні із збором ягід вручну по одній чи кілька. Попри його зручність є і мінуси: прилад може рвати кущі та псувати ягідники чорниці, що зумовлює виснаження рослин і спричиняє шкоду лісовому господарству.

28 березня 1797 року в США запатентували пральну дошку. До того часу люди користувалися камінням чи іншими предметами, об які терли намочений у мильному розчині одяг. Спершу пральна дошка була повністю дерев'яною. У XIX столітті вона вже складалася із дерев'яної рамки та металевої ребристої поверхні. У 1947 році на світ з'явилася перша у світі пральна машинка-автомат. В СРСР вона з'явилася лише у 1975 році і називалася «Вятка-автомат-12». На жаль, уже через 2 роки її зняли з виробництва, оскільки тодішні будинки не мали необхідної електричної потужності.

Перші електричні щипці придумав швейцарець Юджин Сутер, назвавши свій винахід електричною машинкою для створення кучерів. Зовні вона нагадувала люстру, з якої звисали труби, що нагріваються електрикою. Перша плойка у звичному для нас вигляді була створена в Парижі. Її у 1961 році випустила компанія BaByliss. Причому пристрій став настільки популярним, що серед французів назва BaByliss стала синонімом плойки для волосся. Ще півстоліття тому електрична плойка була предметом розкоші, і не кожна жінка могла собі дозволити цю дефіцитну річ.

Однією з версій створення першого пристрою для стрижки волосся - це версія про перукаря з Італії Альберто Гомесе, відомому у близькому оточенні, як Жітано. Альберто мучився тривалим процесом вистригання волосся ножицями, тому у 1880 році він представив світу новий винахід - триммер. Пристрій послужив поштовхом до творіння нових образів чоловічих зачісок у XIX столітті. У ручній машинці для стрижки зрізування волосся відбувається при натиску на рухливу ручку, що приводить в рух рухливу гребінку. У минулому столітті ця машинка була чи не в кожному домі, проте процес стрижки був досить болісним і неприємним, адже на відміну від сучасних зручних електричних, ручна машинка досить часто скубла і перетворювала процес стрижки на тортуру.

Отримувати соки вміли ще за часів античності. Процес був нескладним, хоча все робилося в кілька етапів. Спочатку, якщо мова йшла про великі плоди, їх розрізали на дрібні частини. Потім використовувався звичайний прес. Це давало можливість отримати масу, подібну пюре. При необхідності її можна було відфільтрувати або процідити через сито. З удосконаленням технології замість звичайного преса стали використовувати гвинтовий. Наступним етапом стало використання центрифуги для отримання соку.

Людині здавна для життя було необхідне джерело тепла. У давнину в печерах люди розпалювали відкриті вогнища, пізніше були створені осередки і печі, а потім - красиві каміни і практичні буржуйки. Основним паливом спочатку були дрова і кам'яне вугілля, і тільки набагато пізніше нафта, газ і електрика. Приблизно у 1930 роках французький інженер-винахідник Жак Нуар винайшов перший у світі обігрівач, що працює від електрики. У 1988 році завод Нуаро винайшов економічні електричні конвектори, якими вже протягом багатьох десятиліть здійснюється обігрів приміщень і житлових територій.

Раніше не було сучасних бритв з двома і більше лезами. Наші предки користувалися спеціальними металевими ножами або верстатами для гоління. Щоб продовжити життя тупому лезу, його заточували особливими кишеньковими пристроями. У маленький бокс з точила, розміром із сірникову коробку, укладалося лезо. Закривши бокс, слід потягнути за мотузочки, що стирчать з боків коробки і відповідають за рух точилок всередині. Лезо заточується відразу з двох сторін. Цьому механізму вже більше 50 років. До слова, такий гаджет на той час був не кожному по кишені і у якійсь мірі вважався символом заможності.