Висловом «Цукор – біла смерть» не здивуєш нікого. Про шкідливість цього солодкого продукту знають усі, але виключити його зі свого раціону не кожному під силу. Залежність від цукру американські вчені порівнюють із залежністю від наркотиків. Хоча дієтологи й дозволяють його щоденне споживання не більше 20 грамів, та є серед мешканців Золотоноші ті, хто обмежив споживання цього продукту. Більше того, нам вдалося познайомитися з людиною, котра повністю відмовилася від солодкого і не зраджує своїм принципам вже протягом 6 років.
Вікторія Капля:
- Цукру у чистому вигляді не вживаю вже понад 2 роки. Не додаю його ні до чаю, ні до кави. Спочатку ці напої здавалися несмачними, лише згодом відчула їхній справжній смак та аромат. Я не брала участі в якихось челенджах чи акціях. Причина відмови - доволі прозаїчна: якось їла торт, запиваючи солодким чаєм, від чого добряче знудило. Зараз від самих спогадів пересмикує. А тоді? Як я могла таке проковтнути? Це й стало стартом назавжди забути про цукор. Натомість половинку зефірини до чаю можу собі дозволити. Вдома разом з донечкою робимо домашню пастилу. Аня залюбки перебиває заморожені ягідки на блендері. Готуємо полуничну, смородинову, абрикосову, та найбільше – асорті з додаванням кориці. Потребу солодкого іноді замінюю чорносливом або курагою. З мого ноу-хау ніхто не насміхається, маю однодумців як вдома, так і на роботі.
Ірина Тернова:
- Причина моєї відмови від цукру, можливо, комусь видасться смішною, адже продиктована особливостями студентського життя: у нашому гуртожитку не вистачало на нього грошей. Тож і пили чай весь час без цукру. З тих пір минуло 22 роки, але я віддана своїй студентській звичці. Щодо кави, то справжній її смак пізнала тільки тоді, коли вперше спробувала з автомата. Позбутися цукрової залежності привчаю своїх домашніх. Син дослухається, і вже майже рік у бік цукру не дивиться. А от з чоловіком складніше, він без солодощів не уявляє свого життя. Рік тому у мою «команду» додався тато. З ним проводила профілактичну роботу, адже його організм схильний до підвищення рівня цукру у крові. Тож з огляду на своє здоров’я тато відмовився від солодкого. Щоб відчути смак справжнього листкового чаю чи заварної кави, не варто використовувати цукор. Він лише псує аромат і якості натурального продукту.
Вікторія Продан:
- Я зовсім відмовилася від солодкого. До 30 років могла собі дозволити з’їсти смачне пухкеньке тістечко чи шматок торта. Хоча чай і каву вживала без цукру. Але життя змусило так розставити пріоритети, що нині золотоніська панянка й не дивиться в бік солодкого.
- Вікторіє, якою була головна мотивація для повної відмови?
- Шість років тому у мене почалися серйозні проблеми із щитовидною залозою. В організмі стався гормональний збій. Додалися проблеми у функціонуванні жіночих придатків. На основі цього стрімко зростала вага тіла. Вона сягала понад 90 кілограмів. Лікарі правдиво розповіли про моє можливе майбутнє. Було два шляхи. Перший - видаляти щитовидку оперативним способом, до скону приймати гормональні препарати і мати вагу, що постійно збільшуватиметься. Другий – взятися за правильне харчування.
- Неважко зрозуміти, який шлях Ви обрали. Але в чому полягає поняття: «правильне харчування» у цій ситуації?
- Так, я обрала другий варіант. У його основі – відмова від солодкого, макаронів, хліба, булочок, тортів, тістечок, печива, картоплі; продуктів, що містять крохмаль; від жирної та солоної їжі; копченого і смаженого.
- А що ж тоді залишається їсти, коли всього не можна?
- То тільки здається, що нічого не залишається. Насправді, овочі можна їсти в необмеженій кількості і протягом всього дня, у першій половині – фрукти. Прийнятно споживати усю білковмісну їжу, наприклад, обезжирене м’ясо - це індичка, курка, риба. Але готувати або на пару, або на грилі. Можна варене, запечене у фользі з овочами. Смакота!
- А не було зваби хоч трішки лизнути солоденького, хоч інколи?
- Звичайно, була. Але знаю, заради чого відмовилася, маю результат і тому не ведуся. Ломка є й зараз, коли настають «жіночі» дні. Ладна ковтнути шоколадного слона. Найбільше, що можу, - два кубики чорного шоколаду. А взагалі, вдома працює власна кондитерська фабрика: перемелюю фініки, курагу, чорнослив, інжир, додаю вівсяні пластівці і зерна кунжуту та горіхів, перебитих на блендері. З цієї маси формую кульки, обкатую їх у какао і вуаля – «Рафаело від Продан» готове.
- А як Ваші домашні змирилися із такою системою харчування?
- Мій чоловік і син – обоє худорляві, їм надмірна вага не загрожує. Вони вживають будь-яку їжу. Звичайно, готую для них окремо, особливо вони люблять борщ, плов. Хоча, на мій сир, варені яйця, відварену грудку теж іноді зазіхають.
- То 8 Березня у Вашій родині пройшло без традиційних шашликів?
- Ні, чому? Якраз таки із шашликами. Чоловіки мали традиційні, зі свинини, а для мене приготували попередньо замариновану грудку на мангалі. Разом з овочами, грибами. А потім ще й скумбрію запекли.
- Якими результатами можете нині похвалитися?
- Найперше - це станом свого здоров’я. Я ним задоволена. Маю вагу 57 кілограмів. Щитовидна залоза функціонує без операції і гормонів. Досконало вивчила свою хворобу і пішла навчатися. Здобула диплом і на професійній основі допомагаю людям схуднути, тримати своє тіло в нормі, правильно харчуватися. Мова не йде про дієти, а про знання, що допоможуть людині визначитися з харчуванням, прийнятним для свого організму. Працюю фітнес-тренером. Маю й основне заняття – працюю у Центрі соціальної допомоги. Для підопічних проводжу заняття з лікувальної фізкультури. У планах – організувати реабілітаційну допомогу хворим та діткам з інвалідністю.
