Про існування гуртка з виготовлення авіамоделей у Золотоніському будинку дитячо-юнацької творчості, мабуть, чула більшість мешканців міста. Та коли ми завітали безпосередньо на урок і на власні очі побачили, чим конкретно займаються хлопчаки, нашому захопленню не було меж, ще й багато корисного взяли для себе. Тож захотіли поділитися враженнями від побаченого зі своїми читачами.
Думаємо, ця інформація буде особливо корисною для батьків хлопчиків.
У БДЮТ кожна мама чи тато зможе знайти для свого чада актуальне і влучне заняття. Гурток з авіамоделювання розташований на задньому дворі, у колишньому приміщенні, де вчили комп’ютерної грамоти, хто пам’ятає зі школи. Керівник – Володимир Синьоок.
Ось ми на уроці. Близько двадцяти гамірних, непосидючих дітей, від яких фонтаном б’є енергія, снують кабінетом. Усі чимось зайняті: хтось приклеює до ДВП чергову деталь, хтось вимальовує чіткі лінії креслення майбутнього виробу, інший – у лещатах затискає деталь, а ще троє у сусідньому закапелку обирають деревину для майбутнього виробу.
Усім «майстрам» із запалом в очах на вигляд років 7-8. Їм не сумно без телефонів, вони захоплені своєю справою. Все навколо дзижчить, шумить і стукає. Звідусіль линуть фрази: «Коли ми намалюємо малюнок?», «А де рашпіль?», «Не малюємо, а креслимо ескіз!», «Можна включити комп’ютер?». «А де фанера?», «Це базука?»...
- Ми беремо дітей з 1 класу. Починаємо завжди з техніки безпеки. Для того, щоб збудувати авіамодель, варто мати певні навики вимірювання, креслення і розмітки. Моделі літаків виготовляють з різних матеріалів, тому важливим етапом навчання дітей є обробка матеріалу: дерева, пластику і пінопласту, - розповідає Володимир Павлович. Паралельно з розмовою його з усіх боків смикають юні столяри: «Учителю, яку мені дровинку взяти?», «Володимире Павловичу, у мене приклеїлося! А де скотч?», «Мені вже можна пиляти?»…
Види деревини, різання, склеювання і шліфування матеріалу, термічне гнуття і обробка пластмаси – усі ці етапи покроково чоловік пояснює учням протягом року.
Молодші хлопчаки розробляють схематичну модель літака обладнаного гумомотором - простий двигун для рухомих моделей. Це - скручений еластичний джгут з однієї або декількох гумових ниток, один кінець джгута закріплюється нерухомо на корпусі моделі, інший – кріпиться до рушія (пропелера, гвинта, колеса).
- Молодь все схоплює на льоту! А фантазія просто зашкалює! До прикладу: свердлимо ми деревину, і не вистачає свердла потрібного діаметра. Діти вже розуміють, як воно повинно працювати, і самі виготовляють примітивний інструмент з підручних матеріалів. А ще впроваджують новинки, в основному, з мультфільмів про космічні кораблі як у «Зоряних війнах». Пропонують для крила літака іншу конфігурацію. Потім всі разом продумуємо, як зробити так, щоб літак злетів з таким новаторством.
Старша група хлопців, досвідченіша, робить літаки різних моделей – в основному, радіокеровані конструкції різної складності. Модель може налічувати до трьохсот деталей. У групі існує правило: хто зробить літак своїми руками – може забрати його додому.
Поступово дітлахи опановують все складніші етапи. Щороку їздять на змагання і виставки та займають призові місця.
- Вдома мої учні можуть двері відремонтувати, шафки повісити і розетку відновити. Ці знання не пропадуть, вони затребувані в побуті у кожній сім’ї. Хлопчики, які займаються у нас на гуртку, – справжні чоловіки з умілими руками в майбутньому, - підкреслює важливість гуртка Володимир Синьоок.
Найбільше вражає те, що хлопчаки зацікавлені, вони «горять» своєю роботою. Їх не одиниці, а повний клас, і через півтори години прийдуть ще. А, найголовніше, усі вони не сидять «у комп’ютері», а пиляють, забивають і склеюють. Такі ще маленькі першокласники, а вже оперують багатьма технічними термінами. Усі щасливі, бо сьогодні навчилися більше, ніж могли вчора.
