Понад 15 років з роллю Діда Мороза у Золотоноші чудово справляється музичний керівник Будинку дитячої та юнацької творчості Олександр Филь. Про смішне і серйозне, цікаве і повчальне на ниві дозвілля - в цьому інтерв’ю.
- Олександре, коли Ви вперше приміряли на себе цей казковий образ? Чи довелося чимось поступитися або змінювати у собі?
- Вперше костюм Діда Мороза одягнув у нашому закладі, коли напередодні новорічних свят проходять дитячі ранки. Вже й не пам’ятаю, чия це була ініціатива. Основну роль зіграла моя міцна статура. Але образ прижився. І тепер це стало моїм хобі. На дитячих ранках роль Діда грає колега, бо основною сферою роботи для мене став музичний супровід. Чимось поступатися не прийшлося, бо моя професія схожа на акторську. А артистизм мені притаманний.
- Як обирали собі внучку Снігуроньку?
- Із Снігуронькою в тандемі - півтора десятиліття. Не обирав, так склалося само собою. Із Світланою Берднік – колеги по цеху. За ці роки навчилися розуміти одне одного з пів слова. Іноді це допомагає миттєво зорієнтуватися у будь-якій ситуації. «Онучка» у мене майстровита: сама підібрала тканину, сама пошила нам вбрання. Ще й в одному стилі виконала. Така вона – метикована. І слухняна! Я можу без неї наодинці працювати, а їй - не дозволяю: вона ще маленька. Підросте, тоді будемо говорити. Бо я їй і за батька, і за матір.
- Чи відрізняються перші кроки на цьому поприщі від нинішніх?
- Так. Пригадую перші новоріччя. Одягався святково: сорочка, светр, а зверху – костюм-жупан з добротного сукна. Але вечірка у теплому приміщенні, руханки та хороводи так підігрівали, що боявся «розтанути». Тому тепер я досвідчений: під костюмом лише футболка. І бороду довелося переробити, бо була така розкішна, що й дороги перед собою не бачив. Чіпляю її надійно. Бо деякі «діти» на корпоративах намагаються її відтягти, поцілувати.
- Коли у вас розпочинається новорічний сезон?
- Сезон стартує 20 грудня. Діток вітаємо 30 і 31 грудня. Стараємося принести подарунки всім, хто нас чекає. Хоч малеча мешкає у різних мікрорайонах міста, виручають «сани із запряженими оленями», що звуться «зелена дев’ятка». За ці роки навчився керувати нею у битих валянках. Це складно, але йде значна економія часу. А так уявіть: приїхав у черевиках, перевзувся у валянки, привітав, прийшов до авто, зняв валянки, знову взув черевики. І так разів 20 за вечір. Спочатку думав про сани з ручним приводом, але напрактикувався й у валянках.
- Чи готують подарунки для Діда Мороза і Снігуроньки?
- Звичайно. Нам розповідають віршики. Декламують маленькі дітки. Розповідають і дорослі дяді і тьоті. Голосно читають римовані рядки, знайомі ще з дитинства, або які вчили зі своїми дітьми та онуками. Буває, що лунає поезія Шевченка, Лесі Українки, пригадують Франка. Є солісти, які виконують «У лісі, в лісі темному», хороводять навкруг нас із Снігуркою.
- Коли Дідусь Мороз приходить до власних синів, і чи впізнають вони татуся?
- Тільки 31 грудня, опівдні. Тривалий час ми з родиною мешкали у гуртожитку. Іду, бувало, коридором у костюмі, з торбою і цокочу ключами. Зачувши цей звук, ще мене не бачачи, старший Максим сказав: «Тато наш іде!». А молодший розсекретив, коли сіли під ялинку фотографуватися. Як він здогадався, як відчув – невідомо. Але традицію після цього не порушуємо, і сини все одно чекають Діда-тата, головне - подарунки. Листи вже не пишуть: Дід і так почує.
- Яким повинен був бути Саша Филь у дитинстві, щоб до нього завітав казковий гість з подарунками?
- Я виріс у селі. Роль чарівника там завжди діставалася або завідуючому сільським клубом, або художньому керівнику. У мене повинні були бути хороші оцінки в щоденнику і обов’язково слухняність – вдома і в школі. Не дай, Боже, щоб вчитель, щось погане сказав: прощайте гостинці. Ми були, як шовкові, перед святами.
- Чи пригощають у гостях Діда Мороза?
- Так, запрошують до столу. Свято ж, всі раді, гостинні, щедрі. Але ж через бороду не можу ні їсти, ні пити. Боюся, щоб кетчуп чи крихти не залишилися. Зіпсую весь фасон. Друга причини – олені, ще понесуть. Третя – моя онучка Снігуронька. У присутності діток я не дозволяю собі спиртного.
- Кого Ви зазвичай вітаєте?
- Дітей друзів, знайомих, приятелів, колег. Поздоровляємо трудові колективи. Пригадую, минулого року примчали до колег дитячої музичної школи. Доки припаркували оленів, віншували таксистів, продавців маркета і прилеглих магазинів.
- А де зустрічає Новий рік Дідусь Мороз?
- Є така гарна давня традиція у чоловіків: 31 грудня ми з друзями ходимо в баню. Вона у нас усталена і незворушна. Тому замовлення на вітання приймаємо тільки до 12 години дня 31 грудня. А потім, озброївшись віниками та іншими складовими атрибутами, - у баню. Зізнаюся, професія Діда Мороза – не з легких, останнім часом це заняття стало більше як хобі, для душі.
