Експрес-опитування від Золотоноша. City у День Андрія змусило зробити висновок, що давні українські вечорниці стають все менш популярними серед золотоніської молоді. Залишилися лише андріївські ворожіння.
13 грудня – празник Андрія Первозванного. У цей день здавна в українців побутує звичай: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити", що відбувалося на Андріївських вечорницях. У народі це свято ще називають Калита. Воно вважається парубочим, оскільки в Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати, а дівчата можуть дізнатися свою долю.
Тож, хто із золотоніських представниць прекрасної статі намагався передбачити свою долю, і чи справдилося колишнє ворожіння вже одружених молодичок - у нашому опитуванні:
Оксана Мартинова:
- Не вірю у ці забобони. Однак вчора з колегою йшли додому після роботи і зрізали по гілочці вишні, поставили у воду. Ім’я судженого на ній, ясно, не виросте, а от розпустяться листочки і вже стане приємно від побаченої зелені.
Вікторія Мірошніченко:
- Моїй Стеллі ще тільки 12, рано ще про хлопців думати.
Вікторія Капля:
- 10-річна донька Аня ворожила на контрольну з природознавства: буде чи не буде. Не знаю, що їй там випало, але я сказала: буде, бо закінчується семестр.
Валерія Стогова-Давід, мати-вихователь дитячого будинку сімейного типу:
- Мої дівчата не ворожили. Старшим цього не треба, бо вже є кавалери, а молодшим ще надто рано.
Ніна Береговенко:
- Якось донька Марина разом з подружкою Юлею вирізали гілочки вишні і поставили у воду. Захотілося спробувати і мені, хоча вже тоді йшов п’ятий десяток. Але вирішила підтримати дівчат. Їхні обидві гілочки зазеленіли, ще й цвіт з’явився. Вони того ж року обидві вийшли заміж. Моя ж вкрилася маленькими липкими листочками – на життя.
Інна Ковтун:
- Одним з найпоширеніших видів гадань була миска з містком. Перед сном набирали води у миску, з віника виламували прутики і клали на обідок, виходив своєрідний міст. Тоді тричі треба сказати: «Суджений-ряжений переведи мене через місток». І лягаєш спати. Хто присниться – той і твій. А ще папірці з іменами. Я народилася 30 числа, тож дала завдання тридцятьом неодруженим подругам написати імена хлопців. Потім додала ще один папірець порожній і всі поклала під подушку. Зранку витягла - «Саша». Він і є моїм чоловіком!
Дарина Беженар:
- Ой, ми стільки всього робили: і паркани обіймали (якщо парне число – весь рік будеш в парі), і якісь папірці палили… Та найпопулярнішим способом гадання було кидати чоботи через хату. Потрібно було одягти червоні шкарпетки і такого ж кольору білизну, вийти на ріг будинку, зняти правий черевик і кидати за себе. У який бік полетить – звідти й суджений прийде. У мене все справдилося!
