30 серпня, у Міжнародний день зниклих безвісти – родини, чиї рідні стали на захист держави і мають статус «зниклі безвісти», зібралися у центрі міста з іменними прапорами. Вперше ГО «Сила у тобі» розбудила місто у неділю, відійшовши від суботніх традицій, аби разом з усіма українцями об’єднатися у єдиній спільній акції надії і чекання.
Про них памʼятають щодня, на їхнє повернення чекають щохвилини. Кожне ім'я у списку зниклих – невиліковний біль для рідних і масштабний виклик для всієї держави. За цими прізвищами стоїть людська доля та родина, яка живе в очікуванні бодай однієї звістки. Війна змінює календарі, але не серця.
Список надії — це наша тиха спільна обітниця: пам’ятати, чекати і робити все, щоб вони повернулися додому.
У довгій шерензі золотонісців з прапорами вже до болю знайомі обличчя. Але ще болючіше бачити поміж них нові. З виплаканими очима, зблідлі і почорнілі.
Біля Дерева Надії отець Епіфаній об’єднав усіх у спільній молитві за людей, чия доля досі лишається невідомою. Священник закликав не втрачати надію, яка завжди помирає останньою, а з нею й віру та любов. 30 серпня – дата, що стала приводом зібратися разом, помолитися та ще раз нагадати про тих, чиє повернення додому залишається найзаповітнішою мрією їхніх близьких. Спільна молитва стала символом єдності, підтримки та надії. Адже за кожним зниклим безвісти стоїть не лише ім’я, а ціла історія — родина, друзі та люди, які не перестають чекати.
Очільниця ГО «Сила у тобі» Наталія Дзюбан-Васильченко подякувала представникам підрозділу безпілотних систем «Карма» за постійну підтримку. З вдячністю звернулася до Представниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Черкаській області Мар’яни Ніщенко, керівництва міста і району Наталії Сьомак та Ольги Катрецької, поліцейського офіцера громади Даніїла Цапчука.
Д ля родин зниклих безвісти кожна така зустріч — це можливість відчути підтримку та зрозуміти, що їхній біль бачать і чують.
- Найважче – це невідомість. Коли не знаєш, де твоя дитина, коли востаннє бачила і чи почуєш колись її голос. Але ми продовжуємо чекати і вірити. Для нас кожна молитва –це ще одна можливість попросити Бога про повернення , - каже мама зниклого безвісти захисника, пані Юлія.
На Дереві Надії додалося нових жетонів. Це болить і пече. Це значить, що родин між небом і землею у місті побільшало. Та вони сподіваються на добрі звістки, моляться і чекають!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
