День святої Трійці (П’ятдесятниця, День Зіслання Святого Духа, Зелена неділя) цього року припадає на 31 травня. Трійця – одне з дванадцяти головних православних свят. Свято Трійці прославляє Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. В українській традиції воно поєднане з дохристиянськими Зеленими святами настільки, що зазвичай ці дві назви ототожнюють. На Тернопільщині ще з давніх-давен цикл свят називають Зеленими, інколи – трав’яними чи хоптяними. Напередодні неділі у суботу ми прикрашаємо («маюємо») храми, подвір’я, оселі зеленим гіллям і лепехою. Також гілками прикрашали ворота чи хвіртки, господарські споруди. А ще встановлювали на городах, щоби був хороший урожай.
Як твердять священники, це робиться у знак того, що Святий Дух оновлює кожну людину, адже людина, яка живиться Святим Духом, починає розквітати, має можливість принести плоди для Христа. Це дуже гарне символічне порівняння.
Субота напередодні Трійці здавна називалася клечальною, тому господині обов'язково прикрашали оселі та подвір'я клечанням – зеленими гілками клена, верби, липи, акації, ясена, горіха, дуба та іншими рослинами, крім осики. Вона вважається забороненим деревом, оскільки на ньому, за повірою, повісився Іуда. Підлогу в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м'ятою, пижмою, ласкавцями, татарським зіллям.
Клечання - головний обряд Трійці
Слово "клечання" походить від "клечати", тобто прикрашати. Усі оселі, церкви та навіть колодязі в цей день прикрашають гілками дерев - найчастіше клену, липи, берези, а також різнотрав'ям: м'ятою, полином, чебрецем.
Цей зелений декор мав захищати дім від злих духів, хвороб і блискавки. У народі вірили, що трави, зібрані на Трійцю, мають цілющу силу. Їх сушили й зберігали до зими для відварів, ванн або обкурювання приміщень.
Ще одна українська традиція на Трійцю - освячувати в церкві букети з квітів, оскільки вважається, що вони мають цілющу силу і можуть захистити від пожежі, хвороби та злиднів. Освячену зелень зберігають вдома протягом року.
Які квіти освячують на Трійцю
Зазвичай до церкви несуть полин, любисток, аїр, волошки, пижму, чебрець, м'яту та мелісу. Вважається, що кожна рослина має сакральне значення.
Димом сухого полину прийнято обкурювати житло перед новосіллям, а також прикріплювати пучок трави над вхідними дверима, щоб уберегти домівку від усякої нечисті.
Аїром вистилають підлогу у всіх кімнатах. Вважається, що стебла болотної рослини приваблює в дім добрих духів, очищають житло та зміцнюють здоров'я.
Любисток, згідно з повірою, захищає від пристріту та нечистої сили. Корінь цієї трави додають у воду під час купання.
Чабрець часто називають "жіночою травою", який може допомогти жінці зберегти добробут у сім'ї та народити дітей.
М'ята та меліса відлякує злих духів, захищає оселю від ворогів. Крім того, аромат рослин здатний відновити душевну рівновагу.
Волошку і пижму називають оберегом від усякої нечисті. Листя пижми також використовують як народний засіб від молі.
Як на Трійцю в різних областях України називають атрибути Зеленого свята
Шувар, комиш, зілля, очерет, татарзілля, пищалки, осока, лепеха, клечання – так називають аїр на Чернігівщині.
У Сумській області це цар-зілля, явір, лепих.
Щувар, татарзілля або татариння – це на Київщині.
А у Переяславі на лепеху кажуть гав'яр, сівар, лепіх, лопотиння.
На Тячівщині, що на Закарпатті, аїр – це швар, а на Мукачівщині – шовар.
Татарське зілля, покуття, аєр, пікало, ягур, косотиння – такі варіанти назви лепехи побутують на Хмельниччині.
Рогозу на Трійцю стелять у Вінницькій області та на Луганщині, де аїр ще називають осокою.
На Рівненщині аїр також по-різному називають. На Березнівщині це «лепеха», а на Сарненщині – «панки».
Май, маїття - «клечання, зелень, якою прикрашають хати на зелені свята». Умаювати - прикрашати квітами, зіллям.
Наші предки вірили, що, встеливши трав’янистою зеленню підлогу та прикрасивши домівку, трави, які до часу свята набрали повну силу, зможуть поділитися нею з людьми. Крім того, трави виганяли з дворів і будинків злих духів, захищали сім’ї від лихого ока і хвороб, допомагали одужати слабким і хворим людям, тваринам. Наприклад, полин, зірваний на Трійцю, захищає дім і родину від нечистої сили, м’ята оберігає дітей від поганих снів і переляку. Також наші прадіди збирали росу і використовували її як ліки від різноманітних хвороб.
На свято Трійці дівчата ворожили на сплетених віночках і вірили, що якщо на Трійцю наречений засватається, а на Покрову молоді одружаться – життя буде довгим і щасливим. Дівчата ворожили на зозулі. Вони запитували у птаха, чи довго їм ще кувати в батьківському домі. І зозуля рахувала, стільки років їм чекати сватів.
Також наші прадіди вірили, що свічки, принесені в цей день з церкви, захистять дім і його мешканців від зла і напасті.
Народні традиції на свято Трійці
Роса, що випала в Трійцю, вважається дуже корисною для здоров’я і краси. Дівчатам радять нею вмиватися, щоб зберегти свою молодість і красу.
Цього дня священники вдягають зелені ризи, а жінки колись вбиралися у зелені хустки.
Віряни відвідують не лише храми, а й віддають належну шану своїм світлої пам’яті родичам, друзям, знайомим. Також у багатьох населених пунктах краю священники освятять оселі, криниці, поля і здійснять богослужіння на чотирьох кінцях сіл. Це давня традиція, люди переконані, що Господь почує їхні молитви і буде добрий врожай, що Свята Трійця упродовж року оберігатиме населений пункт та його жителів від різних епідемій, війн, градобоїв, повеней, інших природних стихій. Часто дорогою до полів траплялися придорожні хрести, фігури, то священник згадував імена доброчинців, які їх встановили, і промовляв молитву.
Також була традиція зв’язувати кілька стеблин жита чи пшениці, щоб зерно «зав’язувалося» у колоссі.
На Зелені свята, йдучи до криниці, не можна говорити «пішов за водою», а треба казати «пішов по воду», бо можна потонути.
Наші прадіди через багатство зелені, спів птахів і різноманітні традиції дуже любили Зелені свята, тож недаремно народна приказка каже: «Бог любить трійцю».
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
