17 травня поблизу села Коврай Другий Гельмязівської територіальної громади відкрили пам’ятний знак екіпажу гелікоптера Мі-24, Героям-захисникам 12 окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка, які назавжди пішли в небо.
П’ять місяців тому, 17 грудня 2025 року, сталевий птах та його мужній екіпаж пішли у свій останній віраж під час виконання бойового завдання.
-
- Вони тримали наш мирний горизонт і назавжди залишилися в небі, яке так палко любили. Вони віддали найдорожче — свої життя, щоб ми могли бачити український світанок, - сказала на церемонії відкриття староста села Таїсія Василенко. - Цей гранітний знак став символом нашої невимовної спільної вдячності, тихим куточком живої пам’яті та доземного уклону.
На урочистості організатори запросили родини загиблих пілотів – дружин, дітей, батьків, та бойових побратимів. Командир військової частини передав коврайцям прапор частини та іменну дошку, яка зберігатиметься в музеї Коврайського навчально-виховного комплексу.
Екіпаж, який назавжди пішов у небо:
- Олександр Шемет (55 років) — начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також нагороджений орденом Данила Галицького та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Учасник АТО та ООС, брав участь в обороні Києва та був учасником останнього авіапрориву на «Азовсталь». Загинув на Черкащині, виконуючи наказ із перехоплення російських шахедів. Похований у Львові.
- Дмитро Попадюк (28 років) — бортовий авіатехнік вертолітної ланки вертолітної ескадрильї. Захисник був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Загинув на Черкащині в результаті виконання бойового завдання, похований у рідному селі Калинів Самбірського району.
- Ігор Тоганчин (56 років) — служив старшим повітряним стрільцем вертолітної ланки вертолітної ескадрильї. Загинув на Черкащині під час виконання бойового завдання, похований у селі Корналовичі Самбірського району.
- Ярослав Сачик (25 років) — штурман-льотчик вертолітної ланки вертолітної ескадрильї, родом з Луцька. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Загинув на Черкащині та знайшов вічний спокій у рідному місті.
Сільська громада шанобливо схилила голови у мовчанні, вшановуючи Героїв. Розкотисто над зеленим полем лунав український славень «Ще не вмерла України і слава, і воля».
-
- Цей граніт — не просто камінь. Це закарбована в часі пам’ять для нас і майбутніх поколінь про надлюдську ціну кожного нашого світанку. Четверо мужніх воїнів пішли у свій вічний віраж, щоб стати нашими янголами-охоронцями. Тепер вони тримають купол неба над Україною. Вічна пам’ять і слава Героям! Чистого і спокійного неба вам у вічності, хлопці. Низький уклін родинам, які виховали справжніх Титанів! – вклонилися сільчани святому місцю і подвигу мужніх авіаторів.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
