Золотоніська громада знову в жалобі. Захищаючи Україну, загинув молодший сержант Євгеній Олександрович Руденко — мужній воїн, люблячий чоловік, син і надійний побратим.
Євгеній народився 20 березня 1992 року. Його дитинство і юність минули у Золотоноші, де 2009 року він закінчив місцеву школу №3. Після цього здобув фах у Черкаському професійному автодорожньому ліцеї, обравши професію слюсаря з ремонту транспортних засобів. Згодом проходив строкову військову службу.
У мирному житті працював за фахом: спочатку на станції техобслуговування, пізніше — комірником на ТОВ "ФЕС УКР". Колеги згадують його як відповідального, працьовитого і щирого чоловіка, який ніколи не відмовляв у допомозі. З 2017 року перейшов працювати слюспрем-складальником на Золотоніський РМЗ.
У жовтні 2020 році Євгеній зустрів свою кохану Юлію. Уже за рік вони створили сім’ю, будували плани на майбутнє, мріяли про щасливе життя разом.
З початком повномасштабного вторгнення він без вагань став на захист держави. Був мобілізований до лав Збройних сил України та віддано виконував бойові завдання. За роки служби побував у найгарячіших точках фронту, зазнав поранень, але щоразу повертався до строю, залишаючись сильним духом і незламним.
Євгеній мав бойові нагороди, серед яких — відзнаки за службу та захист Батьківщини. Він щиро вірив у перемогу і мріяв про мирне майбутнє для своєї родини та України.
27 березня 2026 року життя Героя обірвалося. Він загинув поблизу населеного пункту Орликівка на Чернігівщині під час виконання бойового завдання, отримавши смертельне поранення.
Йому було лише 34 роки.
Рідні та близькі згадують Євгенія як людину великого серця — щирого, мужнього, справедливого, турботливого. Він був надійною опорою для сім’ї, люблячим чоловіком, вірним другом і відданим сином своєї землі.
Світла пам’ять про Євгенія Руденка назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив і шанував.
Вічна слава Герою.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
