6 листопада Золотоніському краєзнавчому музею імені Михайла Федоровича Пономаренка виповнилося 65 років. 2025-ий рік став урожайним на ювілейні дати для золотоніських музейників та краєзнавців, хто знає і шанує історію міста.
28 жовтня минуло 105 років з дня народження Михайла Пономаренка - видатного краєзнавця, педагога, громадського діяча, заслуженого вчителя України.
1 січня – 15-річчя з дати присвоєння музею імені його директора Михайла Пономаренка – відданого фаната музейної справи.
Нині у краєзнавчому музеї працюють справжні послідовники Михайла Федоровича, не менш одержимі ентузіасти своєї справи - директорка Віта Ямборська, науковий співробітник Любов Патлаха, наглядач і прибиральниця Валентина Савченко.
Привітати музейників з ювілейною датою та подякувати за відданість ідеї збереження і примноження історичних надбань завітали секретар міської ради Наталія Сьомак та начальник відділу культури Станіслав Щербатюк.
Віта Миколаївна провела гостям коротеньку екскурсію, знайомлячи з раритетними експонатами, розміщеними у тематичних куточках 5-и залів. Хоча, як розповідають, приміщення затісне для виставлення усього архівного надбання. Загалом експонатів зібрано 15,5 тисяч!
Золотоніські краєзнавці зберегли для поколінь столітні полотняні вишиванки Полтавщини, рубель та качалку, дерев’яну маслобойку, жарові металеві праски, видовбаний корячок для зерна. У залах музею – картини художника Іллі Шульги, книги Івана Дробного, портрет Михайла Пономаренка, виконаний Віктором Бобровським.
Та не просто портрет, а велика картина, де увіковічені етапи життя «великого академіка». Експозиції, присвячені голодомору в Україні: кілька колосків пшениці та частина жорен, які теж вилучали більшовики при обшуках. Чільне місце відведене ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Є навіть амфора (посуд «родом» з давньогрецького міста Тіра) – посудина, в якій давні торговці перевозили вино та олію, яку вимило на берег Дніпра. В останньому залі – сучасна історія: фрагменти збитих трофейних російських безпілотників, фотографії Героїв…
Особливих слів заслуговує музейне подвір’я, яке облаштували працівники культури з любов’ю та теплом. Ентузіасти висадили кущі хризантем, пломеніє калина, декоративний сонях, що робить територію затишною та домашньою. Цей оазис тепла облюбували три котики, які гостинно зустрічають відвідувачів.
Навіть не беруся за віртуальну екскурсію. Раджу знайти часинку і відкрити для себе багато незнаного про рідне місто. Стежками незвіданого вас залюбки поведуть працівники краєзнавчого музею.
У повоєнні часи при міській середній школі №4 було створено музейну кімнату, на базі якої 6 листопада 1960 року одним з перших на Черкащині відновив свою роботу Золотоніський краєзнавчий музей на громадських засадах.
Не можна уявити становлення і діяльність музею без наукового підходу, наполегливої праці Михайла Федоровича та його однодумців і помічників. Музей став справжнім дітищем Пономаренка, який працював в ньому до 1978 року. Колекція збагачувався новими експонатами, а музей з часом змінював свою назву і підпорядкування. Він побував у статусі народного й державного, нині належить міській громаді.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
