Несуть в домівки тепло своїх сердець

Алла Капля Головна редакторка

Сьогодні о 13:00

2 листопада - День працівників соціальної сфери.

У першу неділю листопада - професійне свято фахівців, які своєю щоденною працею забезпечують соціальну підтримку вразливих категорій населення та надають соціальні послуги мешканцям Золотоніської міської територіальної громади.

Команда соціальної сфери міської ради включає - фахівців управління праці та соціального захисту населення на чолі з начальницею Тетяною Лукомською та спеціалістів Центру надання соціальних послуг разом із керівницею Людмилою Неліною. Одним з напрямків соціального захисту є обслуговування людей похилого віку вдома. Ця робота лягла на плечі соціальних працівників громади, які відвідують підопічних, котрі мешкають у місті та в селах громади. Загалом, таких помічників, що стають руками-ногами та єдиною живою людиною, хто завітає до оселі, 32 особи – 21 у Золотоноші та 11 у старостатах.

У Благодатному зв’язковими між світом і домом для людей похилого віку стали Юлія Поповіченко, Валентина Масюк, Оксана Шевченко та Наталія Рудакова.

Юлія Іванівна уже 17 років двічі на тиждень відвідує 12 своїх підопічних.

А стареньку бабусю після двох інсультів навідує тричі. Люди в різних кутках села. Доводиться долати дорогу і в дощ, і в сніг, і в спеку, бо старенькі завжди чекають.

Оксана Шевченко стверджує, що у неї на дільниці – найкращі люди.

За 5 років вони стали частиною її сім’ї, жінка до них прив’язалася. «Робота важка, але подобається допомагати стареньким, які тебе завжди чекають».

Наталія Рудакова у соціальній сфері із 1996 року.

У 2009-му закінчила Черкаський комерційний технікум (факультет «Соціальна робота») і здобула диплом за спеціальністю «Соціальний працівник». Їй притаманно проявляти милосердя, дарувати тепло і турботу не тільки через службові обов’язки, а й за велінням серця, совісті та покликом душі. Двоє її підопічних мають четверту групу рухомої активності, тому в них Наталія Миколаївна тричі на тиждень. Решту 10 осіб відвідує двічі, намотуючи селом 8-9 км щодня.

У Валентини Масюк під опікою 15 старих пенсіонерів.

Каже, що робота психологічно важка. Але люди її чекають, виглядають, довіряють. Тому вже 31 рік Валентина Іванівна за будь-якої погоди і за будь-якого настрою стукає у двері своїх дідусів та бабусь.

Світлана Філіпова уже 26 років обслуговує людей похилого віку у Деньгах.

Під її опікою 10 осіб. Найчастіше доставляє хліб та ліки. А серед обов’язків – готує страви та займається прибиранням у домі. Каже, що за ці майже три десятиліття на роботі тримає звичка.

Уже 31 рік соціальним працівником у Крупському працює активна Галина Гвоздь.

У неї 10 одиноких пенсіонерів та 1 сімейна пара. За день намотує понад 5 км велосипедом. А втім, тих кілометрів точно ніхто не вимірював. Взимку пішки. «Люблю спілкуватися з людьми. А старі, вони як діти, довірливі і відкриті».

У Кропивні опікується одинокими пенсіонерами Тетяна Світайло.

Тетяна Вирвикишка обслуговує самотніх стареньких у Маліївці та Щербинівці.

Рада, що має службовий велосипед. Ним вона намотує 5-6 км по Щербинівці та понад 14 по Маліївці. Її стаж вже нацокує 14-ий рік. Мотивує, що може допомогти людині порадою та добрим словом і в горі, і в радості. Тож і виглядають Тетяну Іванівну 12 самотніх стареньких. Знають, їхня Таня точна, як годинник.

У Коробівці вже 5 років обов’язки соціального працівника виконує Світлана Шепотіна. Найстаршій із її 15-и підопічних 90 років.

- Якщо чесно, - зізнається Світлана Миколаївна, - кілометражу не знаю, ну десять є точно! Обходилася службовим велосипедом, а в цьому році зробила собі подарунок на день народження: придбала електровелосипед. Такий потужний, дебелий, щоб можна було більше сумок перевозити.

Свою роботу вона любить. Знайде тепле слово для кожного із своїх пенсіонерів. Люди це відчувають. А знаєте як вони її називають? «Няня», «наша мама».

- І так лагідно, що аж за душу бере, - щиро зізнається. – А ще буває, ота самотня бабулька притулиться, пригорнеться, як мала дитина… Оце і є принада моєї роботи. І найвища подяка.

Стільки ж років у Коробівському старостаті працює у соціальній сфері і Надія Ніколенко.

Жінка допомагає у побуті двічі-тричі на тиждень 12 коробівцям. Надію Миколаївну виглядають її старенькі, знають, що усі замовлення виконає вчасно і ніколи нічого не забуде.

На Кединій Горі самотніх людей похилого віку обслуговує Олена Демуренко. Завжди готові прийти на допомогу, іноді коли їх про це навіть і не просять. Чуйні, добрі, милосердні, уважні та порядні. Окрім цього, ці люди ще, за сумісництвом, можуть бути кухарями, електриками, кур'єрами та медиками для своїх підопічних. Працювати так можуть тільки ті, для кого кар’єра та велика заробітна плата не стоять в пріоритеті, головне для них — це допомога людям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Все це притаманно соціальним працівникам Золотоніського Центру надання соціальних послуг.

Бачити самотність, а часом й страждання людей похилого віку кожному з нас дуже важко. Соціальний працівник служить у цьому і відрадою, і яскравим промінцем світла для багатьох самотніх людей, що потребують такої підтримки.