Недільного ранку базар у Золотоноші прокидається швидше за сонце. Хтось уже розставляє банки з медом, хтось протирає ваги, а біля входу пахне гарячою кавою й пиріжками.
-
- Аби торг пішов, то й день буде теплішим! - усміхається продавчиня картоплі.
Базар - це не лише про ціни. Це про людей, у яких кожна цибулина має історію, а кожен кошик - настрій. До прикладу, пані Надія з Дмитрівки продає овочі, які виростила власними руками. На її столі було все, що тільки може вродити на українському городі: картопля, капуста, морква, буряк, помідори.
-
- Який головний овоч сезону? - питаю.
-
- Та всі головні, доню! - усміхається жінка. - Бо кожен до борщу проситься!
Пані Надія зізналася, що якщо щось не продасть, то, повернувшись додому, віддає на допомогу воїнам. А коли хтось торгується - завжди уступає. «Головне, щоб товар свого покупця знайшов», - каже вона, поправляючи кошик із буряками.
Далі - прилавки з гарбузами від 10 гривень за кілограм: круглі, ребристі, плямисті. Гарбузи для каші, гарбузи для пирогів: "Може, й для женихів," - жартують продавці. І додають:
-
- У нас гарбузи на будь-який смак і на будь-яку долю!
Серед інших продавців виділяється пані Юлія із Нової Дмитрівки. Уже три роки вони з чоловіком займаються бджолярством. Банки різної форми так і просяться, щоб їх придбали, а соти з медом - немов витвір мистецтва, у який хочеться вдивлятися годинами. Її прилавок пахнув липою, акацією й соняшником.
-
- Цього року меду небагато, - зітхає вона. - Липи померзли, акації теж.
Пані Юлія особливо радіє, коли приходять щирі покупці, з якими можна й пожартувати. Людям похилого віку вона завжди робить знижку, а часом і дарує баночку меду.
-
- А чоловіки, - сміється, - торгуються найдовше! Один якось пів години куштував, думав-думав, а потім узяв аж три банки.
Виноград традиційно продає Володимир із Чорнобаю. Його прилавок пропонує різноманітний асортимент сортового винограду: Кишмиш, Рататуй, Байконур, Дніпровський рожевий.
-
- По 150 гривень за кіло, - каже Володимир і жартома додає: - Але хто добре торгується - тому буде знижка. Це ж базар!
Він розповів, що Байконур у нього вродив світліший, ніж зазвичай, бо погода цього року підвела. Проте на смак - справжній делікатес. Окрім винограду, чоловік продає саджанці й може годинами розповідати, як правильно їх садити.
На базарі, до слова, пахло різнокрам’ям, але найбільше - хризантемами. Саме цей аромат привів мене до пані Людмили із Чорнобаю. Її квіти стояли в рядках, як маленькі яскраві клубочки: рожеві, білі, бордові, жовті.
-
- Коли любиш квіти так, як навіть себе не любиш, - каже Людмила, - то й виросте гарно.
Вона хвилювалася, бо одна покупчиня купила в неї хризантеми й забула саджанці полуниць. «Шкода, - каже, - я ж кожну рослину серцем пам’ятаю!»
Середня ціна куща - 100 гривень, великі кулі - 200. Але, як і всі тутешні продавці, пані Людмила завжди готова поступитися. Бо головне - щоб квіти потрапили в добрі руки.
Далі - справжній міні-зоопарк. Анатолій із Красенівки привіз нутрій. Маленькі пухнасті тваринки ніби спеціально позували - виставляли лапки й тягнулися до фотоапарата.
-
- Я з Батьківщини Івана Піддубного, - гордо каже Анатолій. - От хто буде їсти м’ясо нутрії, той буде сильний, як наш борець!
Поруч - пан Михайло із Золотоноші з двома велетенськими кролями породи європейська шиншила. Розведенням займається ще з 1984 року! Кролі справді красені, по тисячі гривень кожен, і чоловік розповідає про них із любов’ю, ніби про родичів.
Ніхто не проходив мимо кошика із велетенським пастернаком. Продавець Анатолій розповів, що вирощує його не перший рік.
-
- Сіється як морква, зберігається до весни, а копати можна хоч узимку, якщо земля не мерзла, - пояснює він.
Поруч лежала картопля фіолетового кольору - справжня дивина для нашого краю.
-
- Сорт із Португалії, не знаю назви, але всередині така гарна, що шкода різати! - каже чоловік і усміхається.
І, звичайно, батат - помаранчевий, солодкий овоч. Його вирощує Володимир із Золотоноші. Уже п’ять років займається цією справою і каже, що цей екзотичний овоч любить воду, тепло й терплячого господаря.
-
- По 70 гривень за кілограм. В магазинах удвічі дорожче, - додає він. - У мене свої клієнти, вони не торгуються - просто беруть і дякують.
Завершувала свій похід розмовою з Іллею - продавцем, якого знає, здається, кожен у місті. Він торгує цілий рік - від весняної розсади до овочів на зиму.
-
- Який овоч зірка сезону? - питаю.
-
- Не скажу, - сміється Ілля. - А то конкуренти дізнаються! - А потім додає: - Восени все розлітається: картопля, цибуля, буряк, капуста. Бо в мене дешевше, ніж у магазині.
Питаю, чи є покупці, що просто прийшли поговорити.
-
- О, таких багато! - каже Ілля. - У нас навіть термін є: перший - заглядач, другий - кавряч, третій - покупач!
Каже, що цьогоріч урожай гарний, погода не підвела, ціни нижчі.
-
-Та й як без поступки - це ж базар! - завершує він із усмішкою.
Підслухане
Біля прилавків чула різне:
-
- Та що ті гроші, аби війна скоріше скінчилась…
-
- Кажуть, світло знову вимикатимуть, то треба купити запас свічок.
-
- А от у нас на селі буряк - як кулак, тільки копай!
-
- Бери, дитино, два яблука - одне на сьогодні, друге на мир.
І справді, серед розмов про війну, ціни на життя по-трохи збираєш собі осінь у кошик. Там батат та пастернак, капустина, виноград і невеличкі презенти. І поки хтось торгується за копійки, інші без вагань додають у пакунок ще одну морквину - просто «аби вам смачно було».
Недільний базар у Золотоноші пахне землею, кавою, гарбузами й свіжими хризантемами. І, мабуть, ще - добротою. Бо вона тут, здається, не продається. Вона – роздається.
Євгенія ВАСІНА
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
