12 квітня 2002 року у місті Краматорськ на Донеччині в молодій родині студентів Сергія та Світлани Кравченко народився борець та майбутній воїн Данило Сергійович. Хлопчик вже в садочку відстоював справедливість, стояв за правду. Мріяв про мечі та автомати ...
.
З 4 років Данило поринув у туристичне життя. Спочатку - походи з батьками, потім з тренерами-інструкторами. З 8 років життя Данила було максимально наповнене спортом: скелелазіння, спортивне орієнтування, пішохідний туризм. Він знав свою Донеччину, з цікавістю пізнавав Україну, побував в різних містах та містечках на змаганнях, був кандидатом у майстри спорту з пішохідного туризму.
Любов до навчання привила перша вчителька Краматорської загальноосвітньої школи №3. В цьому закладі Данило здобув неповну середню освіту. Далі він продовжив навчання у Краматорській українській гімназії, де максимально розкрився як старанний успішний учень.
У 2019 році пройшов зовнішнє незалежне оцінювання, отримав високі бали. Це було очікувано. Завдяки рейтинговим результатам ЗНО Данило вступив до Дніпровського металургійного інституту Українського державного університету науки і технологій на бюджетну форму навчання, тобто за рахунок державного замовлення.
У 2023 році отримує диплом бакалавра за спеціальністю «теплоенергетик». Цього ж року Данило вступає до магістратури і приймає рішення стати на захист України.
-
- Данило не питав чи згодні ми з його рішенням. Він нас поставив перед фактом: «Хто як не я»! – кажуть батьки – Сергій Вікторович та Світлана Володимирівна.
Далі - навчальний центр у Великобританії. Саме звідти він взяв позивний Голландець. І відразу найгарячіші точки Донецької області (Часів Яр, Куп'янськ, Торецький напрямок, Сіверський напрямок). Отримав нагороди "Золотий Хрест " і "Хрест хоробрих".
20 вересня 2025 року Данило був на позиції. Останнє повідомлення в сімейний групі: «Я їду сьогодні відпочивати».
Цього дня його життя обірвалося. На бойовій позиції… Це сталося поблизу міста Сіверськ. Старшому солдату Данилові Кравченку назавжди 23.
-
- У нього були плани на життя, він мріяв про своє майбутнє, - плачуть рідні люди - мама, тато, сестра Вероніка, братик Микола, прабабуся Людмила Миколаївна.
Цю втрату важко збагнути розумом, з нею неможливо змиритися. Земля збідніла на розумного вірного сина українського народу. Ми осиротіли без юнака, у котрого все життя було попереду, який міг би будувати свою, вільну Україну.
Слава Герою!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
