Уже 12-ий рік триває російсько-українська війна. Щодня ми втрачаємо кращих синів українського народу. Тих, хто без роздумів став на захист нашого життя, нашого майбутнього.
24 вересня Золотоніська громада прощалася із Героєм Олександром Павловським, який не пошкодував власних сил і здоров’я для захисту рідної землі. Його життя – приклад безмежної любові до Батьківщини, до самопожертви.
.
Старший солдат Олександр Олегович народився 10 вересня 1987 року у Макіївці на Донеччині. Після закінчення місцевої школи здобув освіту в Донецькому національному технічному університеті. Жив і мріяв, як кожен із нас. Та коли на його рідну донецьку землю прийшла війна, Олександр взяв до рук зброю. У вересні 2014 року вступив до лав батальйону «Донбас». Брав участь у найзапекліших боях під Широкиним, Дебальцевим, Маріуполем, Краматорськом. З березня 2022-го служив у 5 окремій штурмовій бригаді. За мужність та незламність був нагороджений медаллю «За відвагу». Йому судилося пройти, витримати і не зламатися через численні поранення. Його серце завжди билося за Україну, за її свободу, за нас з вами.
У вересні Олександр отримав відпустку після тривалого лікування. Був вдома з рідними. Та 21 вересня, після усього, що йому довелося пережити й вистояти, його серце зупинилося.
-
- Сім’я Павловських переїхала до нашого села у 2015 році, - сказав на церемонії прощання у Меморіальному парку Золотоноші староста Коробівки Сергій Кожем’яко. – Вони втікали від війни, та війна догнала їх і через 10 років на Черкащині… Батьки стали обживатися на новому місці, а Олександр став на захист Батьківщини. Штурмовик, розвідник, підривник. Складні поранення. Відновлювався, лікувався і знову – на фронт. Його стійкістю і витривалістю вражено захоплювалася молодь села, хто мав нагоду спілкуватися з хлопцем під час його коротких візитів додому. Здоров’я 38-річного чоловіка було підірване. Цілий зовні, всередині не мав живого місця. Тож, серце й не витримало. Зупинилося…
Майор Золотоніського РТЦК та СП Сергій Корж додав:
-
- Ми сприймаємо смерть кожного військового, як свого побратима. Але наш біль з вашим батьківським горем не зрівняти. Втратити сина – це дуже важко. Збройні сили сьогодні в скорботі поруч з вами. Тримайтеся.
Олександр – мужня людина, приклад для багатьох чоловіків. Поранення, контузії… Серце не витримало. Він міг би ще жити, виховувати дітей, але не з цим кровожерливим сусідом. Честь і слава Олександру! Честь і слава усім нашим полеглим захисникам, побратимам і посестрам!
Поховали Олександра Павловського на Алеї Пам’яті Центрального кладовища.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
